Мала я багато років поспіль одну заповітну мрію, та все ніяк не випадало нагоди втілити її в життя: то обставини не складалися належним чином, то діти були маленькі, то коштів недосить чи потрібні на більш нагальні потреби. А цього року вирішила: якщо не тепер, то коли?
Так, я приїхала до МОГО озера, найглибшого в Україні, перлини Шацьких озер, що збагачена гліцерином та іонами срібла, - до озера Світязь.
Мені випало не так багато часу, щоб насолодитися його неповторною красою, пірнути у неглибокі (від берега мілко доволі довго, тому ідеально для дітей і таких плавчинь, як я) води, поніжитися під лагідним волинським сонцем на тепленькому пісочку. Тому, незважаючи на погоду (а часом дощило і було вітряно) кожен мій світанок та захід сонця - біля озера (добре, що звикла підійматися вдосвіта).
Але про все - по черзі.
Тож, насамперед - дорога. Подолала відстань у понад 700 км. Вона в мене розтяглась на цілу добу і 4 пересадки. Доба туди/доба назад. Але ж недаремно живу за принципом: просто треба дуже хотіти. Звісно, якщо є можливість, автомобілем зручніше, та й родину чи друзів можна прихопити з собою.
Подорожувати краще не під вихідні, бо в цей час автомобільна черга на під'їзді простягається на 10 км, та й на пляжу яблуку ніде впасти.
Про поселення теж варто подбати заздалегідь, щоб приїхати зі спокійним серцем і знати напевно, що буде дах над головою та нормальні умови перебування. З нашими технологіями - це не проблема. Щодо харчування, можна готувати на місці, можна харчуватися у кафе, ресторані (ціни доступні, тому суп/борщ раз на день - то дуже добре), а можна жити на пончиках/трубочках/біляшах/пиріжках (таке враження, що усі жителі села Світязь активно включені до цього процесу, їх пропонують від малого до великого з інтервалом кожні 15 хвилин) але я б не ризикнула обрати такий спосіб харчування!
Із цікавинок - екскурсії Шацькими озерами: пішохідні, на байдарках, велосипедом, на човнах, на позашляховику та риболовля.
Це задоволення обійдеться в 400/600 грн., година прогулянки на катамарані - 250. Для дітей є чимало різних розваг, тому треба бути готовими викласти кругленьку суму, адже вони неодмінно проситимуть - усе й одразу.
До речі, з приводу магазинів. Ціни безпосередньо біля озера та за 2 кілометри від нього ду/же відрізняються: приблизно вдвічі, тому на цьому можна заощадити.
А ще треба бути готовим до говору волинянок: діалектизми плюс специфічне інтонування, тембр та темп мовлення - те, до чого доведеться звикнути. Я спочатку думала, що вони крикливі, але то просто така манера спілкування.
Якщо чесно, зі своєю літературною мовою, як і несхожою на них зовнішністю, почувалася по-особливому. І ця інакшість зовсім не напружувала, навпаки, навіть радувала.
Це більше про спостереження та досвід. А тепер - декілька штрихів про саме озеро.
Розповідають, що колись воду зі Світязя возили в Польщу, щоб багаті польки могли приймати косметичні ванни.
У озера є власна досить містична легенда. Старі люди подейкують, що на місці озера колись було велике місто. Одного разу на місто напало невідоме військо. Налякані мешканці кинулись за радою до князівської доньки, а та, за переказами, звела руки до неба і проказала такі слова: “Як оминути люту кару! Нас убережи від неї, Громовицею вразь з превисокої хмари, чи сховай під землею!” Кажуть, по тих словах, розступилася земля, а там, де було місто, розлилось велике озеро. Вороги всі по тому померли від страшної недуги.
Вода в озері прозора, а дно встелене м'яким піском. У вітряну погоду тут здіймаються півметрові хвилі.
Географічно тут дуже близько до кордону з Білоруссю, але все відносно спокійно. А, враховуючи те, що наші моря сьогодні недоступні, то Світязь - ідеальний варіант для відпочинку.
реклама
