Програма імені Фулбрайта допомагає взаємопізнанню та взаєморозумінню між країнами світу. Обмін досвідом, накопичення нових знань, пізнання культур країн світу та їхніх звичаїв – усе це передбачене Програмою. В Україні вона діє вже 20 років. До Програми наукових обмінів Сполучених Штатів Америки активно долучається і Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького. У 2013–2014 навчальному році на базі ННІ іноземних мов проходить стажування стипендіат програми імені сенатора Фулбрайта, випускниця Університету Белмонт, штат Теннессі, Кейті Годвін. Про себе та свої захоплення, про особливості викладання в Черкасах, про відмінності черкаських та американських студентів нам розповіла Кейті.
- Кейті, розкажіть, будь ласка, про свої захоплення, хобі?
- Я дуже люблю читати, серед моїх улюблених поетів Мері Олівер, Лайгстон Хьюс, Анна Ахматова, Маркес Гарсіа Лорка. Також мені подобається грати на гітарі, але музикою я професійно не займаюся. Колись я писала вірші, які стосувалися моїх особистих переживань та почуттів. Натхнення писати лірику приходило саме тоді, коли я найбільше злилася (сміється!). Також в Америці є такий вид спорту, як хайкінг – подорож пішки. Це одне з моїх найбільших захоплень, і я вже майже професійний хайкер. Раніше я подорожувала двічі на тиждень, це забирало майже весь день. Проте в Україні я, на жаль, не подорожую через свою заклопотаність.
- Укотре Ви берете участь у Програмі Фулбрайта?
- Це перший раз, що я беру участь у цій програмі, але в Україні я вже не вперше. Тут я побувала, коли мені було 15 років, із моїм дідусем, який навчав англійської мови школярів.
- Як Ви обирали країну та місто, де хотіли проходити стажування за Програмою?
- Я сама обирала країну, де б хотіла стажуватись, і подавала заявку на участь у Фулбрайті саме в Україні. Однак вже місто та університет я обирала не за власним бажанням. Ще після першої поїздки мені дуже сподобалась Україна і я хотіла сюди повернутися. Я вважаю, що ця країна дуже цікава саме з мовного погляду.
- Чи легко було пристосуватися до життя в Черкасах?
- Так, це було не важко. Я швидко звикла до тутешніх особливостей та до українського суспільства.
- Чи задоволені Ви тим, що потрапили на стажування саме до Черкас?
- Так, мені дуже подобаються Черкаси. Це дуже зручне, затишне місто, у якому є і ріка, і парки. Воно дуже схоже на Хантсвілл, звідки я родом. Також черкасці дуже привітні й чемні. В Україні я вже відвідала Львів, Запоріжжя та Київ, але якщо обирати, де жити, то я б обрала саме Черкаси (сміється!).
- А як швидко Ви знайшли спільну мову з черкаськими студентами та викладачами?
- Мені тут подобається, оскільки я легко знайшла спільну мову з черкасцями. Усі ставляться до мене добре, привітно, допомагають у складних ситуаціях.
- Чим відрізняються студенти нашого ВНЗ від американських студентів?
- Я вважаю, що основною різницею між ними є те, що американські студенти більш відповідально ставляться до навчання, оскільки вони розуміють, що відповідають самі за себе, за своє навчання. Професорсько-викладацький склад американських університетів спрямовує студентів зрозуміти те, що їх ніхто не змушує навчатися, а все залежить від їхніх прагнень і старань. Також різниця в тому, що майже всі студенти в Америці навчаються і працюють одночасно, а також у них менша кількість предметів за семестр, які є обов’язковими, і більше предметів за вибором.
- Розкажіть, будь ласка, дещо про свої студентські роки.
- Я була дуже зайнятою студенткою, тому що працювала після занять і завжди подавала заявки на різні програми, стипендії. Обстоювала дуже активну громадянську позицію та постійно брала участь у багатьох волонтерських програмах, наприклад у «Програмі з навчання емігрантів англійської мови». Навчаючись в університеті, я зрозуміла, чим хочу займатися в майбутньому, що хочу пов’язати своє майбутнє з викладацькою діяльністю.
- Яка різниця, на Вашу думку, в українській та американській методиках викладання?
- Щодо методів викладання, то, напевно, це те, що українські викладачі застосовують більше усного оцінювання роботи студентів. В Америці викладачі більше дискутують зі студентами, обговорюють певні проблеми.
- Як швидко Ви адаптувалися до тутешніх методів викладання?
- Я звикла швидко, мабуть, тому що я дотримуюся своїх методів викладання. Я проводжу практичні заняття для студентів, і робота з ними дарує мені лише задоволення. Однак бувають труднощі в тому, що студенти першого курсу не завжди в змозі вільно спілкуватися і йти на контакт. Це трішки засмучує й ускладнює роботу.
- Де, на Вашу думку, важче навчатися?
- Я думаю, що в Україні, тому що тут викладачі поклакдають більше сподівань на студентів і вимагають, отже, більше. А в Штатах, якщо студент не виконує якесь завдання, то викладачі до цього спокійно ставляться, тому що це проблема студента.
- Скажіть, чи хотіли б Ви залишитися після Програми Фулбрайта працювати в Україні?
- Життя покаже (задумалася!).
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису