Черкаський культурист: «Наші спортсмени бідніші, проте мотивованіші зсередини!»

Черкаський культурист Михайло Кисляков нещодавно успішно виступив на чемпіонаті Європи з бодибілдингу і отримав звання кращого в категорії «Класичний бодибілдинг» до 175 сантиметрів. Змагання проходили в іспанській Санта-Сусанні, звідки Михайло повернувся натхненний та готовий до нових звершень.

«Прочерк» взяв інтерв’ю в першого черкаського культуриста, який досяг таких висот на Європейському рівні. Тож детальніше про те, скільки зусиль доводиться долати, щоб побудувати справді вражаюче тіло, читайте далі.

– Розкажіть про складність підготовки до змагань?

– Вся суть підготовки полягає в тому, щоб прибрати весь жир з організму, щоб гарно було видно м’язи і судді могли оцінити форму спортсмена. Щоб це зробити, потрібно було обмежити себе в вуглеводах, від яких, в свою чергу, насичується нервова система. Тож через брак вуглеводів спортсмен стає нервовим, дратівливим, утомленим, через що страждає сам, і на оточуючих це впливає (посміхається – ред.). Крім того, треба було обмежити себе у жирах, залишивши лише частково такі жири, які знаходяться в горішках, морській рибі тощо. Такі обмеження призводять до того, що організм шукає альтернативу і починає спалювати накопичений в організмі жир. А за декілька днів до змагань навіть обмежував себе у воді, не кажучи про інші нюанси дієти, яка у кожного спортсмена індивідуальна. Враховуючи, що підготовка тривала 3-4 місяці, то навантаження на організм було досить сильним. Цьогоріч мені довелося багато поїздити через щільний графік змагань, тож відпочивав, так би мовити, в дорозі – в машині, в маршрутках… Адже спершу був Кубок Києва, потім Кубок України, і одразу ж Чемпіонат Європи, на який доводилося робити візу.

– Що ви отримали за всі ці випробування?

– В Іспанії отримав медаль і кубок.

– А грошові нагороди?

– Ніяких грошей. Це як Олімпіада, де спортсмен отримує медаль, а інші нагороди вже отримує від держави по поверненню. Але ж наша країна небагата і це було видно навіть по наших змаганнях в Іспанії. От прилетіли всі туди на різних літаках, хто на який купував білет і почали збиратися в холі. Всього близько півтори тисячі учасників. Я дивлюся – там іспанці в однаковій екіпіровці, з однаковими сумками. Там он інші команди також в повній екіпіровці, з масажистами, іншими членами команди, одягнуті відповідно. І тут я бачу групку, кожен з членів якої вдягнений в різних футболках. Вирішив, що це наша збірна. І я вгадав.

– Так, ситуація в країні непроста. Пам’ятаємо, ви поширювали в соцмережах прохання до меценатів і спонсорів відгукнутися по можливості, щоб ви могли гідно представити Черкащину за кордоном. Спонсорів вдалося знайти?

– Небагато. В основному, допомогли друзі і знайомі, а також клієнти, яких я треную. Бо поїздка справді обійшлася недешево. Білети в Іспанію туди і назад коштували 22 тисячі гривень. Внесок за участь у змаганнях складав 300 євро, 30 євро також складає щорічний внесок у федерацію.

– Що тепер плануєте?

– Відпочити. Хоча насправді я фанат цього виду спорту і по можливості готовий був би ще кудись їхати на змагання. В ідеалі, поки я діючий чемпіон Європи, то класно було б з’їздити восени на Чемпіонат Світу. Але знову все впирається в кошти на підготовку і кошти на поїздку.

– Наскільки дорогий цей спорт в плані підготовки до змагань?

– Сумарно, звісно, коштів на підготовку доводиться витрачати більше, ніж на поїздки. Знаю за спортсменів столичних, які казали, що на себе для підготовки до змагань витрачають близько 75 тисяч гривень в місяць. Та це вже окремі спортсмени. А так, можна сказати, що середній спортсмен витрачає на себе близько 15-20 тисяч гривень на місяць. Бо в ідеалі треба їсти всі види їжі, багаті на білок, щоб росли м’язи. Треба їсти свинину, яловичину, молокопродукти, рибу, курочку. Організм має отримувати максимум, отримувати збалансоване харчування. В моєму випадку, то я їм куряче філе, бо воно, як ви розумієте, дешевше. Заходжу, купую, ввечері смажу і розкладаю по лоточках, додаючи, в залежності від мого раціону, або овочі, або щось ще. Між іншим, та ж таки зелень коштує дорого. Взимку кілограм обійдеться в 300 гривень. Плюс витрати на вітаміни, амінокислоти. А готуватись до змагань треба.

– Як ви прийшли у цей спорт?

– Я народився в родині військових на Далекому Сході, проте в 7 років батьки переїхали сюди і з того часу я живу в Черкасах. З дитинства я постійно займався  якимсь спортом. Буквально два-три місяці змінював секції. Мені було цікаво спробувати все і я шукав себе. Закінчивши школу, поступив в наш Черкаський національний університет на факультет інформаційних технологій і оскільки я давно займався спортом, мав певні досягнення, то мене запросили бути у фітнес-центрі інструктором групових занять. Я погодився, бо це був непоганий підробіток. Тоді фітнес лише зароджувався, був популярним. Я їздив на семінари, вчився. І от вже декілька років як я керуючий клубом «Матрикс».

– Наскільки цей спорт зараз популярний?

– Ви зайдіть в будь-який магазин спортивного одягу, і вже всюди є окремо одяг для фітнесу. Тобто, популярність певна є, але, звісно, за кордоном цей спорт популярніше. Я звертався до іноземних компаній, веду переговори щодо спонсорства, то мені кажуть, що Україна сьогодні в зоні ризику і через війну вкладати сюди поки невигідно. Мовляв, немає нам поки інтересу з допомогою тебе популяризувати тут продукцію тощо. Тобто я затиснутий фінансово не лише зі свого боку, а й з боку ситуації в країні в цілому. Багато нинішніх спортсменів – це бізнесмени, для яких цей спорт був спершу просто як хобі, а вже потім вони стали до нього ставитися більш серйозно. тобто в таких людей кошти були для тренувань з самого початку, у нас же все побудовано на ентузіазмі.

– Що в цьому спорті важливо, крім тренування?

– Режим. Одна з найважчих робіт – це робота ложкою. Я, наприклад, завжди маю з собою лоточки, бо харчуюся 6-8 разів на день. Прийшов час їсти, я припар кувався і швидко поїв. Можливо, спершу це незручно, але потім звикаєш. Коли до мене приходять клієнти, я їм одразу кажу: робота має бути системною, щоб був результат. Якщо ви роками вели певний образ життя і це вилилося у те, що ви маєте зайву вагу, або, навпаки, ви вважаєте себе за худим, то за місяць ситуація не зміниться. Бо не можна за місяць перекреслити 20 попередніх років життя. Щоб змінитися, треба змінювати стиль життя, змінювати режим харчування, режим відпочинку і роботи тощо. Звісно, одразу це важко, тож працювати треба починати поступово і змінювати всю систему. Мої рідні і близькі вже звикли до мого режиму і ставляться до цього нормально.

– Кому важче побудувати довершене тіло: повним чи худим?

– І тим, і іншим. Так, худіші люди мають менше жиру, проте, думаєте, легко їх вмовити більше їсти, щоб вистачало і на поповнення запасів енергії і на нарощування м’язів? Тож треба одразу визначатися, чого ви хочете досягнути? Поставивши чітко собі мету, легше відмежуватися від усіляких слабкостей, які є у кожного.

– А що можете відповісти критикам цього виду спорту, які кажуть, що всі «качки» сидять на «хімії»?

– Я б з задоволенням зібрав таких людей разом, дав їм по банці того, що вони вважають «хімією» і нехай би спробували накачатися. Бо насправді в цьому виді спорту треба наполегливо працювати і ніяких чарівних пігулок не існує. Що ж до того, що люди називають «хімією», то все це звичайна їжа. Люди просто некомпетентні в цьому питанні. Наприклад, на молокозаводах береться звичайний сир, з нього береться виворотка і з неї висушується чистий білок. Це те ж саме, що людина б купила в магазині пакет кефіру чи молока і випила. Просто це більш доступно, бо набагато легше випити протеїновий коктейль, ніж з’їсти повну тарілку якоїсь їжі, на яку ти вже не можеш дивитися. І той таки протеїн – це білок, який ті самі критики їдять в яйці, м’ясі. Тож в ідеалі, бажаючий побувати своє тіло повинен підійти до тренера в спортзалі і запитати про те, чи інше. А найкраще знайти кошти хоча б на одне чи два тренування, щоб вас тренер спрямував в потрібному напрямку, а тоді вже працювати самостійно, лиш час від часу звертаючись до тренера для коригування плану.

– Якими знаннями вам потрібно володіти, щоб вчити людей?

– Звісно, знати як займатися на тих чи інших тренажерах недостатньо. Потрібні знання фармакології, біохімії, дієтології. Я багато їздив, вчився, і зараз постійно готовий вчитися. о змінюються технології, все розвивається. Тож вчитися є чому, як і в будь-які сфері.

– Навіть не дуже знайомі з культуризмом люди чули про найпрестижніший конкурс «Олімпія», який не раз вигравав сам Арнольд Шварценеггер. Коли там перемагатимуть українці?

– На сьогодні я перший, хто завоював золото від Черкащини на міжнародному турнірі по бодібілдингу. Була б відповідна фінансова підтримка, їздив би й на інші змагання. Проте з нашими реаліями доводиться рахуватися. Все впирається в гроші. Так, спорт важкий і в плані занять. У мене була травма минулої осені, я надірвав бедро і ходив в гіпсі, але все рівно швидко реабілітувався і підготував форму до змагань. Разом з тим, скажу, що наші спортсмени більш мотивовані зсередини. Бо відчувши один раз цю атмосферу змагань, виступивши на сцені, ти отримуєш неймовірний заряд енергії. Це ні з чим не порівняти. І не маючи фінансової підтримки, наш ентузіазм і прагнення перемогти бере гору і іноземці нам програють.

Як розповідає Михайло Кисляков, показати себе на сцені треба також уміти. Як правило, хлопці можуть закривати одне одного, щоб показати свої переваги і приховати переваги суперника: «От і вийшла невелика потасовка на іспанській сцені. Суперник закрив мене, а я його. Дійшло до того, що суддя підійшла і почала розбиратися, що ж це діється на сцені. Бо ситуація була справді гаряча. Адже бажання перемогти є в кожному. І на сцені ведеться справжня війна. Хтось комусь щось каже спеціально, хтось штовхнув когось, судді цього не бачать, а спортсмени сердяться одне на одного. Ми трішки поштовхалися, але добре, що все закінчилося смішною фотографією».

Один з виступів черкащанина на іспанській сцені: