Перше таке дивне направлення. В два різних віконечка, одна бумажечка. #Яжемать, знаю як оце здавати аналізи. Зробила копію, протягую у віконечко – так і так, дали хз що, ніколи такого не було і вот апять, зробила вам копію... А мені: «Ой, та нащо? (посмішка) Я сама б все переписала і тут на місці направлення виписала!» Я: (німа пауза).
Перший аналіз здала.
Аналіз крові. Під кабінетом черга в 4 особи. Хто здавав, той пойме, що це диво-дивне. Зазвичай не менше 40 осіб. Судорожно вчитуюсь в оголошення на дверях, чи треба рукавички, скарифікатори і прочу дрєбєдєнь. При вході вже засікла, де відкрита аптека і скільки до неї бігти, якшошо. Нема ніякої вимоги. Стою. Переживаю, що з кабінету попруть за цим всім добром. Запускаю одну дитину. Виходить. Другу. Виходить. Хммм. Знач не треба рукавички було.
Другий аналіз здали.
ЕКГ.
Біля кабінету порожньо. Стукаю: я тільки узнати... «Заходьте! Давайте ваше направлення! А де діти? Нема пельоночки? Нічо, на футболочку покладемо!»
Я в тихому шоці, що все так швидко. Що все в один день. Що не нахамили.
Не знаю як у вас, але у мене з медичною реформою все Ок. Одобряю, дайте дві.
Уляна Супрун, ви – мій добрий геній.
Апд. Геть забула про «контрольний в голову». В кінці дня подзвонила медсестра і сказала результати аналізів. Я влюбльон.
Алла Юрковська, черкащанка.
* Допис у «Фейсбуці».
реклама
Коментарі
Діти проходили щорічний медичний огляд як чорнобильці.
Стрічка RSS коментарів цього запису