реклама Черкащанка

Кожне місто порівнюєш передусім зі своїми уявленнями про нього, з тим, що вичитав свого часу в книжках і сприйняв як щось незаперечне.

Наше уявлення про світ напряму залежить від вмісту наших бібліотек – що ти прочитав, те й знаєш про це життя, чому повірив – тим і керуєшся. Ось так і з Черкасами – зовсім не обов’язково тут бути, аби скласти про нього "правильне" уявлення – Хмельниччина, Коліївщина, Байда, Самойлович. Татари, поляки, євреї, Росія. Шевченко з Симоненком.

Місто в самому центрі країни, якщо подивитися на карту. Себто, знову ж таки – мапи, книги, підручники історії. Пам’ятники, заповідники, козацька слава.

Ясна річ, що справжні Черкаси виглядають цілком інакше.

Обласний центр, не надто великий, до трьохсот тисяч мешканців. Нова забудова з вкрапленнями модерну (знову ж таки, із підручників та книг – Городецький, цукроварні, мільйонери й меценати, події сторічної давнини), збудовані останнім часом церкви, тихі, майже сільські вулички поруч із університетськими гуртожитками – на деяких будинках висять меморіальні дошки з портретами почесних громадян, на деяких брамах – попередження про злих псів.

Громадяни – живі й ще не надто почесні – біжать на роботу, поспішають на навчання, на закупи, на зупинки, в своїх щоденних справах, у своїх клопотах, таких непомітних для решти, таких важливих для них самих. І зовсім не виглядає на те, аби вони сильно переймалися історичним минулим, аби надто обтяжувались усвідомленням того, що ходять фактично сторінками підручників, аби пам’ятали, що знаходяться в самому центрі цієї дивної солодкої країни. Хоча хтось, мабуть, переймається.


Мій єдиний черкаський приятель, Вася Комуніст, із яким ми двадцять п’ять років тому гризли граніт науки, переймався. Був істориком, екскурсоводом, водив туристів саме цими таємними закамарками – Канів, Переяслав, шевченкові місця, козацькі могили. При цьому справді був комуністом. Себто, підозрюю, до Холодного Яру екскурсії не водив. Хоча по-своєму переймався всією цією спадщиною, тінями забутих предків, відлунням славного минулого.

Я до того, що ніколи не знаєш, наскільки людина перейнята генієм місця, наскільки важливим є для неї культурний шар, на якому вона прописана. Все таки це більш туристичний погляд на ландшафт – спроба побачити те, чого в ньому немає, спроба віднаходити втрачені сліди й загублені знаки.

Для більшості місцевого населення, підозрюю, це все не так важливо – зовсім не обов’язково знати імена гетьманів та старост, аби любити дерева за своїми вікнами. Інша річ, якщо ти приїхав сюди на добу – так чи інакше намагаєшся піймати за хвіст примхливу реальність, що зовсім не збігається з твоїми про неї уявленнями.


Десь тут мав бути замок. Бачений на малюнках, давній і неприступний. Зрозуміло, що його тут давно немає, але саме розуміння того, що він тут був, що він був саме тут, надають усій цій історії додаткового значення.

Історія міняє все, її жорна розмелюють найтвердіше каміння.

Вона влаштовує всі ці перепади слави та забуття, піднесення та занепаду, вона переносить адміністративні центри й влаштовує облоги, будує дамби й відкриває нові комбінати, даючи містам шанс, даючи їм нові робочі місця, себто, даючи надію. А надійне майбутнє зазвичай куди важливіше за славне минуле.

З пагорба, поруч із колишньою Замковою горою, відкривається панорама на Дніпро, вірніше – на водосховище.

Вітер забиває дихання, розриває слова, тож і говорити немає про що. Птахи летять на Північ, дивляться згори на міста й вокзали, на школи та фабрики, на ранкові вулиці, на галасливі ринки, на країну, що лежить унизу – тепла й безкінечна.

Пірнають у повітряні потоки, завертають на Схід, долітають до середини Дніпра. Прекрасні птахи. Рідкісні.



Сергій Жадан, письменник, передрук з сайту УП.Життя

реклама

Коментарі  

 
+1 #9 Портвейн Приморський 20.04.2015 07:47
Когда в Информационных войсках Украины будет проведена
ротация для лечения и отдыха личного состава?
И ещё один вопрос – будет ли скидка на электроэнергию
для солдат Информационных войск? А то нам пришла
квитанция за свет, и я дважды сбивался, подсчитывая
количество цифр в итоговой сумме.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-2 #8   18.04.2015 12:27
Замок не замок, але набуть найбільше в Україні село.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+9 #7 Таки да 17.04.2015 09:54
А Жадан це шо, істина в останній інстанції? Чи й не авторитет. Кожне місто прекрасне по-своєму в т. ч. й Черкаси.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
0 #6 Пошливы 16.04.2015 18:56
Да... Вот и всё.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+1 #5 Спудей 16.04.2015 12:50
Виявляється, у нас, в Черкасах, живе аж три літературних критика — Поетик, Так собі та Незнайка. :lol: Белінські, мля.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+10 #4 Борис Юхно 16.04.2015 12:06
Нещодавно в інтерв’ю для ТВ Жадан чесно сказав, що він особисто не веде ніяких сторінок, а за нього це роблять друзі. Можливо, що й "спеціально для..." теж вони відписалися. Бо це хто завгодно, але не Жадан.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+7 #3 поетик 16.04.2015 11:32
слабенько....
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+7 #2 Так собі 16.04.2015 11:25
Про все і ні про що. І Самойлович, який ніколи не був у Черкасах, на додачу.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
0 #1 незнайка 16.04.2015 10:34
Ну и об чем ты хотел сказать Подлизнуть или подзаработать
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль