Олександр Коваленко, секретар ради Черкаської обласної організації ВО «ЧЕРКАЩАНИ», керівник депутатської фракції в облраді, заслужений працівник сільського господарства України: 
– Як уже відомо, Верховна Рада проголосувала в першому читанні за законопроєкт 2178-10, що скасовує заборону на продаж земель сільськогосподарського призначення. Суспільство розбурхане, бачили протестні акції – перекриття доріг, мітинги під Верховною Радою тощо.
За великим рахунком, і я дотримуюся думки, що земля має стати товаром. Але, як на мене, зараз є великі ризики. Продаж землі — це дія, яка неабияк вплине на долю і людей, і українського села. Зважаючи на протиріччя щодо земельного питання, країна в нинішніх умовах, думаю, не готова до ринку землі. Багато «вузьких» місць в організаційному, правовому, економічному розрізі.
Наприклад, не проведена інвентаризація земель. Бачимо прояви рейдерства, не ліквідовано корупційні механізми переходу прав на землю в обхід мораторію. Виходить, що немає верховенства закону у справі захисту права власності.
Ми не маємо ринкових механізмів, які повинні допомогти у формуванні ціни на землю. Відсутні програми пільгового кредитування національного українського сільськогосподарського товаровиробника, зокрема, і фермерських господарств. Нинішні сільгоспвиробники, фермери не спроможні конкурувати з крупними агрохолдингами та корпораціями. Не повністю врегульовано питання щодо виділення земельних паїв колишнім і нинішнім працівникам державних сільгосппідприємств, працівникам соціальної сфери села, які не брали участі у розпаюванні земель сільськогосподарського призначення. З потугами реалізує своє право багато учасників бойових дій на Сході. Хоча їм було гарантоване отримання земельних ділянок у рамках безоплатної приватизації. Треба вирішувати це питання? Звичайно ж. А чи будуть такі земельні питання вирішуватися після зняття мораторію – невідомо.
Через відсутність умов для захисту власності та інвестицій, а також гострого дефіциту коштів, зокрема, й у вигляді кредитних ресурсів, право на продаж землі може призвести до скуповування земельних паїв суб’єктами, які мають великі гроші. А як же розвиток соціальної сфери, інфраструктури тощо. Що буде взагалі із селом? Воно без фінансової підтримки не виживе. Я сам працюю на землі і знаю, що вона важить у житті селян. Разом з тим повторюю, що не є консерватором щодо продажу землі. Вона має продаватися і купуватися. Але треба знати, що з цього приводу думають прості люди, фермери. Тобто радитися з ними. Чому б не провести широке, публічне обговорення покрокового запровадження прозорого й цивілізованого обігу земель. Можливо, винести земельне питання на всеукраїнський референдум. Це, переконаний, дасть змогу уникнути напруження в суспільстві, почути людей і згодом запровадити цивілізований ринок землі, який влаштує всіх. Треба все робити в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Микола Северин, член ради ЧОО ВО «ЧЕРКАЩАНИ», аграрій і підприємець:
— Якщо земля повинна бути товаром — а вона апріорі повинна бути товаром, — то єдиним покупцем повинна стати держава, яка дасть своїм громадянам право розвивати Україну, здаючи в оренду земельні наділи. Це великі гроші, які надходитимуть у бюджет. Ринок землі повинен впроваджуватися з однією метою: українська нація повинна впевнено почуватися на рідній землі й український селянин повинен бути господарем. І тоді цей ресурс повинен дати основне – поліпшення життя наших людей.
Сьогодні ж ми маємо ситуацію, коли при кращих грунтово-кліматичних умовах на континенті велика частина українців живе в бідності. Тому, якщо ми говоримо про те, як радикально змінити ситуацію і подолати бідність, тут нам повинна допомогти рідна земля. Переконаний, що при введенні ринку землі законодавчо повинні бути перекриті всі лазівки для земельних спекуляцій. Для цього слід мінімум на 15 років заборонити вторинний ринок або продаж землі на вторинному ринку до 15 років. Це дасть можливість сформувати правильні стосунки між державою як власником землі і тими, хто хоче її обробляти.
Що ж стосується прав власників паїв, які натепер не можуть продати свою землю, то цю проблему можна легко вирішити — було б бажання. Держава сьогодні володіє лише десь 25% сільськогосподарських земель. Це дуже мало, тому держава мусила б створити Земельний банк і викуповувати ті паї, власники яких не хочуть ними займатися, а потім здавати їх в оренду.
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису