Найперший наш обов’язок – залишатися живими. Вся країна фронт. Ось вже більше 120 днів, щодоби Україна зі сталевою витримкою бореться за право бути. Повітряна тривога як прокляття. Вона застає тебе зненацька, до цього не можна звикнути. Ми та нація, для якої війна не природній стан. Захищаючи себе, захищаємо всіх. А також ті цінності, які невід’ємні, непорушні та базові: право на мирне співіснування, безпеку, національне самоствердження, суверенітет, самоідентифікацію. Це базис, з якого починається цивілізаційний поступ розвитку. І ключове слово тут – розвиток. Адже імперські амбіції лютого, хижого, агресивного східного сусіда ведуть виключно до стагнації і занепаду. Прикладів в історичній ретроспективі розвитку імперського та демократичного укладу державотворення безліч. Перемога за демократією. Як би і кому не хотілося доводити протилежне знищуючи історичну пам’ять, перекроюючи події, спотворюючи факти. На нас дивиться весь світ. І починає розуміти. Адже на очах націй і народів жорстокий ворог нищить нам країну, бездумно, хаотично, буквально стираючи з лиця землі наші міста і села. Жахливий злочин, співучасниками якого є всі, хто підтримує сьогоднішній політичний курс росії.
Хто ж є цей ворог? Люди. Вони проживають на території російської федерації. Саме безідентифікаційне населення, яке таким стало завдяки омуту пропаганди, що довгі десятиліття вбивала здатність критичного та конструктивного мислення. В свідомості своїх громадян взрощуючи пагони ненависті та розбрату, а також всіляко переконувала народонаселння в безперспективності та однозначному програшу при опору. Особливо це стало помітним за результатами путінського правління.
Відомий дисидент радянської доби, фізик Дмитро Іванович Сахаров (03.03.1889 – 15.12.1961) свого часу говорив: «…В дурнєві визріває величезна біологічна енергія. Його не долає ні сумління, ні сумніви. Самолюбство його безмірне, мораль йому невідома. Він може зробити все що завгодно, особливо манить дурня потяг до руйнування, до перебудови світу». Ось саме недолуге намагання реалізувати це ми і спостерігаємо у кремлівського карлика.
А ще один російський філософ Іван Олександрович Іллін (09.04.1883 – 21ю12ю1954) ось так відверто харакетризував російське суспільство: «…росія – сама паскудна, до блювотиння мерзенна країна в усій світовій історії. Методом селекції там вивели потворних моральних потвор, у яких саме поняття Добра і Зла вивернуті навиворіт. Всю свою історію ця нація борсається в лайні і при цьому бажає потопити в ньому весь світ…».
А ми, українство, куди входять не тільки етнічні так би мовити українці, а й інші народності, за хворобливою, маніакальною, зверхньою думкою кремлівського спадкового правителя є поганим прикладом для його безхребетних рабів, в яких він перетворив росіян. Основою російського рабства є страх. Українській нації страх у боротьбі за волю не притаманний не тільки зараз, але й в усій історичній ретроспективі. Саме цієї миті, як ніколи раніше, реалії життя нас вчать поєднувати в собі любов і лють, ненависть і співчуття, сподівання на краще, з очікуванням гіршого, віру в людей, та не довіру до їх слів, бути оптимістами але з реалістичними поглядами. Ми любимо світ та захоплюємося ним, але завжди напоготові – чекаємо удару та готові до захисту.
У ворога інших аргументів окрім брязкання зброєю, насилля, залякування в арсеналі не має і не буде. Нам треба стояти на своєму та не згоріти в цьому страшному полум’ї вакханалії деспота, запаливши ним самого нападника. Те й робимо. Ставимо остаточну крапку, забиваючи один за одним свої срібні цвяхи в труни вурдалаків російської імперії.
З повагою до читачів
Світлана Гречанюк-Самойлова, прикордонник з Черкащини
