До редакції сайту «Прочерк» звернулися читачі, обурені тим, що чули у церкві в Головківці. Люди стверджували, що там на молитвах говорили «За здравіє Кирила», того самого, що благословляє путіна на війну. Люди були здивовані і обурені.
– Було свято, подруга моєї дружини просила з’їздити в Головківку, бо, мовляв, не була ще там в церкві. Я знехотя повіз жінок, хоч знав, що там піп геть непатріотичний. Уявіть, під час богослужіння священик співає за здоров’я Кирила. Як так? Що це за розсадник московського патріархату? Причому це ж серце Холодного яру. І священиків було багатенько, бо свято саме було, – говорить чигиринець Григорій. – Я, почувши таке, не витримав, і пішов з церкви у машину. Там чекав дружину з її подругою. Виходить, війна, а не змінилося геть нічого? Та жінки теж враз вийшли і ми уїхали звідти.
У Черкаській єпархії Української православної церкви на запитання, як це коментувати, адже офіційно повідомлялося, що їх церква повністю відокремилася від московського патріархату, зауважують, мовляв, того дня служив не той батюшка, який входить до їх єпархії.
– Головківський батюшка того дня був на лікарняному, тож його заміняв інший, не наш, – запевнили у єпархії. – Наш за Кирила не молиться.
Також редакція звернулася і до СБУ, де пообіцяли звернути увагу на такі богослужіння в Головківці.
Водночас, дивно взагалі, як тепер працює така структура як колишня церква МП. Адже річ у тім, що не може бути на одній території двох паралельних церковних структур. ПЦУ (колишня КП) визнана багатьма світовими церквами. А УПЦ (колишня МП) досі навіть не заявила, що хоче бути автокефальною, повністю самостійною церквою. Тобто, ніби то вже й не московський патріархат, але ще й не автокефальна. Що це означає, ніхто зрозуміти не може...
Люди, наближені до колишнього московського патріархату пояснюють редакції:
– З 90-го року наша церква була зареєстрована просто як УПЦ. А згодом зареєструвалася УПЦ КП. Щоб якось людям це пояснити, наша церква стала мати додаток МП. Але в 90-х роках ми отримали грамоту про фінансову і адміністративну незалежність. Тобто контролю ніякого з москви не було, але слід було поминати патріарха. Спершу був Олексій, потім Кирило… Ну і зв’язком було те, що наші священики можуть брати участь в синоді РПЦ. І, звісно, це багатьох турбувало. Особливо постало це гостро після 2014 року. Будь-які зв’язки з РПЦ були вже недоречні. І навесні був великий собор, щоб відмежуватися від РПЦ повністю… Не всі це прийняли, зокрема, через це ми можемо мати скарги людей… – роз’яснили нам.
Назарій Вівчарик
Коментарі
Дьяки курят ладан...
В этой церкви все не так
Все не так как надо.
Брешуть, як Путін.
Стрічка RSS коментарів цього запису