Через книгу донька Горліс-Горського посварилася з дослідником Холодного Яру (повстанського руху)

Члени родини письменника та старшини Армії УНР Юрія Горліс-Горського обурені діями краєзнавця, президента історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля. Основні претензії родини Горліс-Горського такі: мовляв, Коваль порушив авторські права та видав твір Горліс-Горського з правками, а також привласнив сімейні фото та документи. Про це йдеться в листі доньки письменника Лесі (Лариси Городянин-Лісовської Янг) до редакції «Прочерку».

Нині пані Леся живе у Львові. Переїхала туди з Америки назавжди. Нагадаємо, сам Горліс-Горський, гнаний комуністичним режимом, потрапив свого часу в еміграцію. Частково його рідня живе за кордоном. І ось нещодавно пані Леся (після тяжкої недуги, пов’язаної з хворобою печінки, яку, завдяки лікарям, вона переборола) приїхала з донькою Лялею (до речі, учасницею Майдану в Києві) жити у Львів.

«Що я роблю в цій прекрасній, але неспокійній країні? – пише донька Горліс-Горського, пані Леся. – Моя мама розпочала переписку з чоловіком, який прагнув відновити пам’ять про події в Холодному Яру і хотів отримати дозвіл, щоб видати цю книжку. Моя мама втішено погодилася... Ця людина почала редагувати і видавати книжку «Холодний Яр». Він попросив мою маму надіслати всі фотографії та документи, які належали Юрію, отже, він зміг опублікувати їх у книзі. Моя мама на той час була вже старенька. Її другий чоловік помер, я працювала в Кореї і мама почувалася самотньою. Вона послала йому все, що могла, і не залишила для себе жодних копій цих документів. Вона довірилась йому і була впевнена, що він віддасть їх в архіви, бо вважала, що я не зацікавлена справами свого батька… Коли я відвідала маму 2006 року, вона якраз отримала опубліковану книжку і була дуже нею розчарована. «Це не є книга Юрія, це лише щось подібне!... Вона цікава лише для незнаючих і недосвідчених людей, які не почують справжніх Юрієвих слів», – казала мати. Я ніколи їй не казала, що наші цінні сімейні фото і документи були привласнені цим чоловіком, який казав, що це все належить йому - він навіть не схотів дати мені копій, коли я його про це попросила».

Мова йде про краєзнавця і редактора-упорядника книги «Холодний Яр» Романа Коваля. Пані Леся пише, що на прохання матері зустрічалася з ним, але він відкинув критику. Тоді Лариса Городянин-Лісовська Янг вирішила самостійно зберегти праці батька незміненими.

«Після довгих пошуків і старань я маю опублікований оригінал «Холодного Яру» з 1934 і 1937 років (два томи книжки) без жодних змін — нічого доданого і нічого забраного, без довгої передмови, виносок, додатків( документів і фотографій). Книжка є такою ж, якою батько видав її у 1937 році. В подальших виданнях були маленькі і незначні зміни. Я пішла у львівський архів і знайшла оригінал. Також я знайшла публікації «Отаман Хмара», «Аве диктатор», «Спогади» і батькові тюремні поезії. Я публікую їх у тому вигляді, в якому вони з’явилися вперше, навіть включаючи рекламу на звороті книжок, яка фінансово допомогла автору надрукувати їх».

Нині Лариса Городянин-Лісовська Янг опублікувала праці батька за власний кошт і стверджує, що її цінні сімейні фото і документи були привласнені Романом Ковалем, хоч її мама і мріяла, що матеріали будуть передані в музеї України.

«На цьогорічному Львівському Форумі Видавців я презентувала батькову книгу, надруковану в 20 примірниках. І мушу чекати наступної пенсії, щоб надрукувати ще 20. Я хочу щоб батькові роботи були доступні чистими, без жодних додавань, видалень або чиїхось думок. Саме такими, якими їх адресував своєму читачеві батько. Як власник авторських прав на його праці я маю право вирішувати як саме публікувати його роботи. Ті люди, які нелегально друкували його книги мусять спитати свою совість, чи не заробляють вони на популярності автора, який не може себе захистити?» – зауважує в листі донька Горліс-Горського.

У свою чергу, дослідник героїв Холодного Яру Роман Коваль називає подібні листи провокацією. Мовляв, Лариса Городянин-Лісовська Янг - донька Горліс-Горського - просто потрапила під вплив певних людей, які хочуть спаплюжити усю багаторічну роботу пана Романа.

– Усі звинувачення – безпідставні і я більше з ними справи мати не хочу. І «Холодний Яр» більше не видаватиму. Справа в тому, що пані Леся ніколи не цікавилася Україною. Як вона мені сама розповідала, її намагалися виховувати в родині патріоткою, та вона проти цього протестувала. Головне ж в іншому – у мене збереглися всі листи її матері (Галини Гришко). У тих листах вона не лише підтверджувала мені, що передає матеріали, а й дякує за те, що я зробив. Пані Леся абсолютно не цікавилася Україною, тому починаючи з 1996 року вдова Горліса-Горського Галина Гришко висилала мені матеріали, не ставивши при цьому жодних умов! Леся ж нині зацікавилася фотографіями й історичними матеріалами з практичних міркувань. Мовляв, щоб на імені батька прожити старість.

Що ж до втручання в авторський текст, то можу сказати, що єдине, що я зробив, так це замість зірочок написав назви розділів. І те, я не придумував, а брав цитати з його тексту. Одну з назв розділів дав Василь Шкляр – «Монастирська січ». Також мені ставилася вимога, щоб я не друкував післямову до книги «Холодний Яр» Мироненка. Хоча післямова була дуже цікава, та я дотримав обіцянки. І пізніше післямову видав черкаський історик Назар Лавріненко окремою брошуркою. Отже, єдиною претензіє з боку Галини Гришко було те, що я додав розділи в книгу. Однак, вважаю, що це лише додало книзі. Як і фотографії, і документи, і примітки, і виправлення фактичних помилок у назвах сіл. Тобто я провів величезну роботу. І це видання вийшло найкращим за всі, які тільки були. І замість того, щоб мені подякувати, вклонитися в ноги, що я відновив їм’я її батька, відновив хвилю інтересу до нього і його друзів, до справи його життя… Фактично я викликав хвилю патріотизму в людях, які зараз захищають Україну на фронті, то пані Леся, яка нічого доброго не зробила для України за своє життя, вона зараз вставляє палиці в колеса, – зазначив Роман Коваль.

При тому він зауважив, що оскільки пані Леся є донькою Горліса-Горською, то він не може просто так взяти і пересваритися з нею.