У Черкасах говорили про безбар’єрне місто

Про бар’єрність і адаптованість міської інфраструктури до потреб маломобільних груп говорили сьогодні в Черкаській міськраді в ході публічної консультації „Без бар’єрів: як зробити Черкаси доступним містом?”.

У місті працює програма “Простір без бар’єрів”, спрямована на створення безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об’єктів житлового та громадського призначення. Недоліки програми полягають у недофінансованості та вибірковості впровадження.

„Виділив би три блоки проблем – відсутність безперешкодного доступу маломобільних груп населення. Бо насправді проблема стосується не тільки людей із інвалідністю. Це мами з дитячими візками, люди з вадами опорно-рухомого апарату, яким важко пересуватися, люди похилого віку, діти. Ми бачимо, що питання вирішуються, з’являються пандуси. На жаль, будівельні норми не завжди виконуються, - сказав координатора ГО “Центр UA” у Черкаській області Сергій Пасічник. – Другий блок проблем пов’язаний із незадовільним забезпеченням різних груп громадян з інвалідність специфічними ліками, аксесуарами. Це стосується людей в післяопераційних станах. Третя група питань – сегрегація дітей із інвалідністю в системі освіти. Йдеться про інклюзію і стосується також і дорослих».

Голова Черкаського обласного громадського об’єднання “Життя без бар’єрів” Леся Валяєва зауважила, проблема у дефіциті фінансування на безбар’єрність справді в Черкасах існує.

«Ми раніше думали, що проблема у структурних підрозділах міськвиконкому, «наїжджали» на керівників департаментів, чому не виконується програма. Другий рік як стало зрозумілим, що депутати міської ради не вважають ці питання важливими і потрібними і не виділяють кошти. Хоча керівники підрозділів щороку подають заявки на виконання програми, але, на жаль, коштів не отримують», - сказала Леся Валяєва.

За її словами, з 2012 року, як почала діяти програма безбар'єрності в Черкасах, динаміки практично немає.

«Щодо державних будівельних норм (ДБН) – то в нас усе чудово, у США такої «нормативки» немає. Але коли ми питали, на підставі чого там скрізь універсальний дизайн, нам відповіли – «Це нормально, щоб усім було зручно». І для цього не треба писати купу законів, які, до того ж, не виконуються», - відзначила Леся Валяєва.

Чи не найтяжче у Черкасах – людям із вадами зору. За словами незрячого Володимира Мірошника, хоч із його палицею для сліпих і ходив якось у ході експерименту міський голова Анатолій Бондаренко, на вирішенні питань безбар'єрності Черкас це мало вплинуло.

«Ми просили світлофори зі звуковим сигналом. Нам благодійники купили ці пристрої. Але віз і нині там. За півроку встановили лише 4 штуки на Хоменка – і все», - поскаржився Володимир Мірошник.

Леся Валяєва згадала, як вимагала у підрядника, що реконстрував бульвар Шевченка, знизити висоту бордюрів для безперешкодного руху маломобільних черкащан. Той хоч і виконав це, та заявив – «Як же понижувати бордюри, в нас калюжі будуть стояти?».

«Недотримання стандартів відбувається на рівні низових виконавців. І це питання – чи вони не знають про стандарти, чи просто «забивають» на порушення? Думаю, тут питання політичної волі контролю за виконанням реконструкції доріг і тротуарів у Черкасах, - зазначила громадський активіст, КМГО „Молода Черкащина” Тетяна Кавальчук. – Якщо виконавець не дотримався стандартів, це є неналежним виконанням робіт і він мусить за всій рахунок переробити».