реклама

реклама

11 квітня у Черкасах без сумніву розпочалася політична весна. Ще не зовсім зрозуміло, чим все це закінчиться, але факт залишається фактом – сумно не буде нікому. Залишаючи поза увагою емоційні, а отже і не дуже об’єктивні пояснення кожної зі сторін, спробуємо розібратися, що ж відбулося насправді у Черкаській міській раді, і які це наслідки матиме у майбутньому.


Отже політичне переформатування міськради відбулося без сумніву за активної участі губернатора області Сергія Тулуба. Адже рішення про вихід фракції ПР із коаліції із вільними демократами могло бути прийнятим лише на найвищому рівні. І це об’єктивний факт. Але треба зрозуміти, що ж спричинило такий крок. Ані непослідовні та досить емоційні пояснення Одарича щодо наявності комерційної складової, ані слова керівника фракції ПР Мельникова про раптове прозріння регіоналів, навряд чи мають реальний зв’язок із реальністю. Швидше за все найближчою до розгадки сутності того, що відбулося – може бути емоційна дискусія у мережі Фейсбук за участю декількох депутатів, журналістів та політичних експертів. В ній Валерій Воротник сказав геніальну за своєю простою очевидністю фразу: «Одарич вже давно сприймає місто в якості власного приватного підприємства… Я і багато наших колег втомилися від політизації роботи міської ради. Багато людей готові відмовлятися від амбіцій та нарешті реалізовувати те, що обіцяли в своїх передвиборних програмах, а не бути статистами у корупціонера-невігласа». Саме ця фраза найкраще ілюструє ситуацію, що склалася у місті.

Справді, так чи інакше, але найближче оточення Сергія Одарича контролювало донедавна усі процеси у місті. Це стосується і роботи комунальних підприємств, і департаментів МВК, і навіть комісій міської ради. Якщо більш уважно подивитися на розподіл місць у комісіях Черкаської міської ради, ви побачити, що вільні демократи контролюють переважну більшість комісій, так чи інакше – або через посаду голів, або через допоміжні посади – секретаря та заступника голови. Саме цей момент і почав дратувати депутатів, у яких фактично була нівельована сама сутність мандату. І це при тому, що вже з осені цього року фактично стартує виборча гонка до органів місцевої влади.

Вже сьогодні зрозуміло, що шанси вільних демократів хоча б наблизитися до попередніх електоральних успіхів – дуже примарні. А отже щонайменше 2\3 складу нинішньої фракції потрібно або шукати нову сферу діяльності, або нові політичні можливості. Це саме стосується і самого Сергія Одарича. Одна справа наявність вже сьогодні цілої когорти опонентів, що публічно задекларували своє бажання балотування на посаду міського голови, і зовсім інша – реальні показники довіри та недовіри персонально до самого Сергія Олеговича.

Повертаючись до самої історії конфлікту, слід простежити хронологію подій. Насправді т.зв. «Черкаська весна» розпочалася не на сесії 11 квітня, а майже місяць до того. Досить цікавим є той факт, що об’єднатися різношерста черкаська опозиція змогла тільки під загрозою остаточної монополізації владних повноважень міським головою. І вже наприкінці березня, було зрозуміло, що Одарич – нова і можливо основна мішень опозиціонерів. Під час відомого штурму засідання міської ради 20 березня, більшість демонстрантів протестували не стільки проти рішення щодо заборони масових зібрань, скільки проти соціальних проблем міста – проблеми тролейбусів, лікарні Фрезеніус, стоматологічної клініки, рішення щодо спільного фінансування ЖК-послуг тощо.

Цей мітинг-солянка мав стати першою ластівкою для Одарича. Але очевидно натяку він не зрозумів, звинувативши опозицію в популізмі, в черговий раз пообіцявши фінансування придбання нових тролейбусів (50 штук) з державного бюджету. В наступні дні опозиція переключилася на Тулуба та облраду, тим самим заспокоївши Одарича.

Проте вже в ніч з 10 на 11 квітня міський голова Одарич вивішує пост щодо майбутнього «заколоту» з метою його відставки. При цьому ворогами Сергій Олегович призначив собі всі без винятку опозиційні партії, діючого губернатора, силові органи і навіть представника найбільшого підприємства міста. Коментатори у соцмережах жартували навіть, що черкаський мер чомусь забув про святий синод православної церкви та конклав кардиналів згадати.

Наступного дня 34 депутати міської ради (4 з яких представляли промерську фракцію Вільних демократів) проголосували за відставку МВК. Звісно, можна скільки завгодно говорити про мотиви таких дій цілих фракцій та окремих депутатів, але важко уявити, що фракції ПР та БЮТ об’єдналися на ідеологічному чи комерційному рівні. Отже мова іде про цілеспрямовану координацію дій з якоюсь конкретною метою. В даному випадку – переформатування міської ради, виконавчого комітету та, можливо, відставки мера. Причому, якщо відставка міського голови поки що залишається не актуальною, то переформатування МВК і ради очевидно питання вирішене. Одарич неминуче втратить вплив на виконком. І судячи з його реакції, він це розуміє. Після слів про причетність до процесів у міській раді Тулуба, опозиціонерів та АЗОТу, міський голова іде далі – він самостійно формулює ціну питання, звинувачуючи найбільше хімічне підприємство у спробах впливу на ситуацію у міській владі. На думку Одарича, головним мотивом таких дій є нібито заборгованість АЗОТу за … (увага) оренду землі у розмірі 103 млн.грн. Всі ці звинувачення робилися мером через мережу Фейсбук, в якій він не соромився називати і номер справи, і навіть називав позивачів по цій справі (яка нібито була виграна в інтересах міської ради) «підставними особами».

Журналістське розслідування інтернет-видання Про Все, реакція Почесного Президента ПАТ АЗОТ, юридичний висновок незалежного юриста – миттєво спростували непослідовні звинувачення Одарича. Проте, неприємний істеричний присмак все одно залишився. Щоправда слід зазначити, після оприлюднення заяви Жуковської та юридичного коментаря, Одарич більше не звинувачує ані Азот, ані «хімічну королеву». Основним об’єктом критики залишився Сергій Тулуб та партія регіонів.

При цьому ця критика виходить на всеукраїнський рівень. Зокрема, намагаючись змінити динаміку інформаційної активності, Одарич зосереджується на віртуальній проблемі політичного антисемітизму у Черкасах, очевидно переводячи стрілки на Партію регіонів. У той же час, підконтрольні йому та його старшим партнерам у Києві ЗМІ розпочинають відповідну кампанію із дискредитації дій міської Партії регіонів та їх ситуативного союзу із опозиційними фракціями.

Як би там не було, але у вівторок 16 квітня сплив термін підписання рішення черкаської міської ради про відставку МВК. Судячи з усього, відмовившись від його підписання, Одарич розписався у неспроможності домовитися із губернатором Тулубом та виписав собі та йому квиток на війну. Наслідком такого протистояння буде без сумніву серйозне переформатування політичного простору Черкас. І це процес цілком об’єктивний. За соціологічними показниками, у міській раді не присутні фактично ті полтині сили, які мають серйозний потенціал. Насамперед опозиційні – Свобода, Фронт змін та Удар (останні 2 партій номінально присутні у якості депутатів, але фактично ці депутати втратили зв’язок зі своїми партіями). При цьому фракція Вільних демократів у 22 депутати виглядає сьогодні абсолютно неприродною, з огляду на об’єктивні передумови.

Багато хто з експертів припускає, що сам Одарич, який неодноразово говорив про те, що він втомився від Черкас, готовий залишити посаду. І єдиним фактором, який стримує його від такого кроку є аргументи його старшого партнера, Голови Держкомрезерву Михайла Бродського.

Як би там не було, але цей тиждень може стати вирішальним, з точки зору сценаріїв розвитку ситуації.

реклама

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

реклама Делікат

bigmir)net TOP 100