«Найбільшою нашою проблемою було – обробити цілину...» Таку несподівану відповідь почув журналіст «Прочерку», запитавши сільського підприємця з Черкаського району про те, з якими найсерйознішими труднощами тому довелося зіткнутися в роботі. Не корупція, не бюрократизм, не податки і не тиск місцевої влади, а всього лише – розорювання перелогів!
У пошуках «людей з оновленим мисленням»
– Винного у своїх невдачах завжди легко знайти, – коментує наше здивування директор черкаського Ресурсного центру Асоціації недержавних громадських організацій Анатолій Рекун. – У багатьох із нас уже навіть виробився стандартний список винних: влада, олігархи, Росія, необов’язковий Євросоюз... Звичайно, корупційність влади і агресія Росії нікому не поліпшують життя. Але хто сказав, що має бути легко?
На думку Анатолія Івановича, ми, українці, часто продовжуємо сповідувати старі радянські стереотипи, ніби хтось повинен прийти і створити нам зручні умови для життя. Так, якби хворий замість того, щоб лікуватися, вимагав створити навколо себе сприятливий для його організму клімат. Тому, на думку пана Рекуна, люди, які зважилися самі змінювати власне життя, – «люди з оновленим мисленням» – на вагу золота.
– Я поділяю думку тих, хто твердить: не іноземні інвестиції, а підприємливий дух і активність самих українців здатні змінити нашу країну на краще! – каже Анатолій Іванович. – Таким людям лише потрібно не заважати, а ще краще – допомагати.
Думку громадського діяча, як виявилося, поділяють і в одній із найпотужніших українських компаній – ПАТ «Миронівський хлібопродукт».
– Ми не боїмося створювати собі потенційних конкурентів, – каже директор зі зв’язків з громадськістю «Миронівського хлібопродукту» Альона Кузьменко. – Ринок великий, на ньому всім вистачить місця.
Компанія, яку репрезентує пані Кузьменко, пішла далі: вона виступила ініціатором конкурсу мікрогрантових проектів для сільського населення «Село: кроки до розвитку». Переможці цього конкурсу, підтриманого й Ресурсним центром АНГО, які склали найкращі бізнес-плани соціально орієнтованих підприємницьких проектів, отримали від «Миронівського хлібопродукту» по 40 тисяч гривень стартового капіталу для того, щоб розпочати новий бізнес.
Конкурс охопив три райони присутності «Миронівського хлібопродукту» на Черкащині: Канівський, Черкаський і Чигиринський. Але минуло півроку – і ця ініціатива виявилася такою вдалою, що компанія вирішила розвивати його далі. Ось – історії успіху кількох торішніх переможців конкурсу мікрогрантів.
Соціальне ательє «Майстерня успіху»
Придбавши за виділені 40 тисяч гривень дві швейні машинки і оверлок, жителька Червоної Слободи Антоніна Нелень взялася за пошив недорогих, але дуже потрібних її односельчанам виробів.
– Крім повноцінних суконь це – речі, які придбати в магазинах не так-то й просто, – розповідає Антоніна. – Наприклад, господарські сумки з натуральних матеріалів. Вони зручні й довговічні. Але все має свій час. Коли ці вироби відпрацюють своє, то не завдаватимуть шкоди екології, як магазинні поліетиленові пакети. Зроблені з натуральних матеріалів, вони дуже швидко повернуться у ту природу, з якої свого часу були взяті, щоб служити людям.
Антоніна Нелень додає, що має маленьку дитину, і це надихнуло її на створення нового виду продукції – вдяганок для ляльок. Пошиті як для власної доньки, ці вироби приємні на дотик і цілком безпечні в користуванні.
Наразі пані Антоніна замислюється над розширенням асортименту. Наприклад, у її майстерні може з’явитися одяг для домашніх улюбленців, зокрема – собак.
Зараз Антоніна отримала велике замовлення Територіального центру на пошив 80 комплектів постільної білизни. А для охочих перейняти мистецтво пошиття одягу пані Нелень проводить безкоштовні майстер-класи.
Сучасні вироби із кераміки
Заново знайшли себе у Мельниках Чигиринського району переселенці з Донбасу з надзвичайно доречним для цього села прізвищем – Мельники. Сергій та Ірина Мельники запровадили серійне виробництво кераміки, властивої для Чигиринщини, але виготовленої із застосуванням сучасних технологій.
– Гончарство тут, на Холодноярщині, – традиційний промисел. Але всі чомусь віддають перевагу старому доброму гончарному колу. Через це керамічні вироби місцевих майстрів, як правило, дорогі й більше сувенірні. Ми ж, використовуючи сучасні технології та потужний станок, придбаний за кошти гранту, виробляємо посуд мало не вдесятеро дешевший і якісніший, – хвалиться Сергій.
Майстер демонструє деякі зі своїх виробів: ось кухоль із візерунком, виконаним на станку, з поливою, ось такий самий – без поливи. А ось – «куманець», бубликоподібна посудина, яку кума надіває на руку і йде розливати гостям напої... Серед продукції Мельників – також тарілки, горщики, сувеніри, біжутерія, садово-паркова скульптура.
Подружжя збирається відкрити гончарний гурток для дітей.
– Такі гуртки подекуди існують, але, знов таки, малих навчають передусім роботі на гончарному колі. Це – дуже добре, це народна творчість. Але як же сучасні технології? Ми ж хочемо, щоб наші вихованці ставали, передусім, технологами, – каже Сергій. – Технології – це дуже цікаво! Ось, приміром, для чашки потрібна не одна якась глина, а цілий комплекс глин. І дитина зможе, діставши різного матеріалу, сама зробити собі, приміром, чашку!
Хлібопекарня у Зерноленді
Неподалік від Мельників, у Івківцях, розташувався «Зерноленд» – просвітницько-розважальний туристичний комплекс Назара Лавриненка.
– «Зерноленд» відвідує до трьох тисяч туристів щомісяця, – розповідає Назар Петрович, за основною професію – науковець. – Програмою розваг у «Зерноленді» передбачені різноманітні активності народних промислів і побуту, у тому числі випікання власноруч обмолоченого, змеленого та замішаного хліба.
Придбана за рахунок коштів гранту хлібопекарня розміститься у приміщенні колишнього магазину, врятованому від руйнування. Тут відвідувачі комплексу, передусім діти, зможуть власноруч зробити собі за традиційними рецептами борошняні смаколики і взяти їх із собою додому.
– Але є у нашої пекарні й більш «приземлена» мета: хліб. Ті вироби, які привозять на продаж у село, не дуже якісні і смачні. Ми ж вироблятимемо продукцію, яку селяни знають і люблять ізмалечку, – обіцяє Назар Лавріненко.
Велотури Холодним Яром
Активний відпочинок на природі – туристичні походи та поїздки – пропонують члени кооперативу «Велотури Холодним Яром».
– Кілька власників садиб «зеленого туризму» домовилися між собою про створення кооперативу, – розповіла «Прочерку» одна з його учасниць Євгенія Помогайбо. – На кошти гранту від «Миронівського хлібопродукту» придбали 7 якісних велосипедів та дві газонокосарки. Останні необхідні для того, щоб розчищати місце під наметове містечко.
Фахівець із туризму Лариса Тімохіна розробила 22 холодноярські маршрути для поїздок на велосипедах із ночівлею в садибах або в наметах. Розраховані вони, головним чином, на молодь, але доступні й дітям, і людям старшого віку, адже денні переїзди становлять не більше 20-25 км.
– Коли я 7 років тому потрапила в Холодний Яр, то здивувалася, якою може бути шикарно красивою українська земля. Важливо тільки її добре презентувати, – розповіла Лариса Олексіївна. – Це – не тільки радість від туризму, а й елементи патріотичного виховання молодих людей!
На маршрутах велотуру – відвідання двох православних монастирів, печер, холодноярських джерел, історичних пам’яток, музеїв. Багатьом подобається оглядати унікальні дерева Холодного Яру, серед яких найдавніше дерево України – дуб Максима Залізняка... Та що там, одні краєвиди чого варті!
Сміття перестає бути загрозою для села
Олександр Савенко із Руської Поляни придбав за кошти гранту 35 контейнерів для збору пластикових пляшок – ПЕТ.
– Боротьба зі сміттям – це дуже актуальна робота для села. Якщо в місті вивезення відходів уже якось налагоджене, то в селах у кожній лісопосадці можна побачити цілі гори сміття, які, на жаль, тільки збільшуються, – розповідає Олександр. – А між тим, усі ми хочемо відпочивати в лісі, в тому числі з дітьми. Ми провели в селі опитування, чи дійсно його жителі хочуть очистити ліси й чи готові платити гроші за вивезення сміття. Досить багато людей цю ідею підтримали, і ми змогли зрушити справу з місця.
Підприємство очистило кілька ділянок лісу, що примикають до села, уклало угоди з 280 дворами на централізоване вивезення сміття, а також продає сировину із контейнерів спеціалізованим підприємствам. Збирає Савенко і використані батарейки, які відправляє на переробне підприємство до Львова.
Нині Олександр уже домовився із жителями сусідніх сіл, щоб і там установити контейнери.
Свині, бройлери, малина
Серед інших проектів, профінансованих «Миронівським хлібопродуктом» – вирощування малини в Межиричі на Канівщині (військовий пенсіонер Микола Олійник), курей-бройлерів у Тіньках на Чигиринщині (переселенка з Донбасу Антоніна Чертан) та розведення свиней у Свідівку Черкаського району (Катерина Панова).
– Цей проект мікрогрантів – просто знахідка для тих, хто хоче змінити своє життя. Я, наприклад, звільнившись із армії, вирішив узятися за фермерство, – розповідає Микола Олійник. – Отримавши грант, посадив три сучасні сорти малини (дають до 25 кілограмів з куща), зробив свердловину, організував полив. Крім того, вирішив вирощувати ожину та часник.
Микола розповідає, що освоїти фермерську справу було непросто. Але зараз – навіть подобається.
– Побачивши мої старання, двоє селян запропонували свою допомогу. Ми вирішили, що наступного літа вони попрацюють як наймані робітники, і якщо сподобається, також візьмуться за фермерство. Я дам саджанців малини або часникових цибулин – залежно від того, що хлопцям припаде до душі і що даватиме більший прибуток, – каже Микола.
Це саме він розповів «Прочерку» про свою найбільшу проблему – необхідність розробляти цілину.
– Довелося кілька разів розорювати, – зітхає фермер. – Та ще внесли 43 тони гною і торф. Хімічні добрива не використовуватимемо, бо хочемо виробляти еко-продукцію. Вирощену малину здаватимемо на комбінати заморожування фруктів та ягід. Що ж до бюрократії... Я, коли познайомився з новим сільським головою, навіть здивувався, наскільки адекватною може бути влада. Коли я попросив ще землі, він відповів: «Не питання! Покажи себе – і отримаєш!»
– Проект виявився досить успішним, і нам приємно спостерігати, як розвиваються нові бізнеси в переможців нашого конкурсу, – наголосила у коментарі «Прочерку» Альона Кузьменко. – Цього року ми вирішили продовжувати втілювати проект на Черкащині та розширити його та інші області. Наступним регіоном, в якому стартуватиме проект «Село. Кроки до розвитку», буде Вінниччина.
реклама
Коментарі
Ізя - а Ти, виявляється, прикольниий чувак.Скажи будь ласка - путін таки ху@ло?Чи в рос.ЗМІ про це не пишуть?
А де писали Ви сэпар читаєте рос ЗМI?Це там писали.
А Ізя ,виявляється, не тільки "писатель" а і "читатель"!!! І які ж ти друже газети читаєш? Мабуть "Мацковский камсамолец"?Чи в мухосранську випускають щось цікавіше?Багато помилок робиш в коментах,учи граматику сепарок."Індейцу"-передавай привіт,щось не видно бідолагу,запив мабуть
Так таки так,про це писали газети.Але хто ж там стiки зїсть,якшо 1 млн сбiгло на UKR другий до Рф.Слухай солдат шось ти пiздно вийшов на роботу мабуть де ти жив до Черкас там так робили наприклад у Луганьску.Мабуть вчора насвяткувався свята окупантiв.Десь я бачив у коментах,де ти сперечаешся с якимсь iндейцем шо ти майор.Так у ЗС СРСР так не знiмали зiрок.шо зразу з охвiцерiв та у солдати,Шось ти мабут вкрав на хронтi,а бо продав сЭпартистам.
Та що він там знає цей Ізя.Сидить в своєму Мухосранську голодний і холодний але старається "умняка" клеіти
В Україну заборонено завозити російські продукти, в тому числі й пиво. Те, про що ви говорите, - це постачання в ОРДЛО, яке по російській статистиці проходить як постачання на територію України. Дивно, що ви цього не знаєте, про це не раз писали.
Буде, усе тобi ,буде. "Каждому свое",Порэбрiк ти сэпарськiй.
І де ти бачив мовну поліцію?Мабуть пишеш із-за "парєбріка"?
Стрічка RSS коментарів цього запису