Черкаському журналістові і блогеру Вадиму Комарову нанесли три удари по голові тупим предметом. Напад було скоєно 4 травня вранці на перехресті черкаських вулиць Надпільна і Небесної сотні. У тяжкому стані з відкритою черепно-мозковою травмою його було доправлено до реанімації Третьої міської лікарні. Журналіста прооперували, операція тривала дві години. Лікарі повідомили, що Комаров перебуває в стані штучної коми, і цей термін може тривати мінімум місяць, щоб людина могла вижити.
Вадим Комаров у своїх публікаціях не раз порушував дуже гострі теми. Одна з найгучніших публікацій за останній час – про обставини п'яного бунту в Черкаській колонії №62. Серед інших тем публікацій Комарова: розкрадання бюджетних коштів, незаконне будівництво, корупція в Черкаській міськраді.
За інформацією черкаського журналіста і юриста Валерія Макеєва, напад на Комарова стався, коли той ішов до Центрального ринку Черкас, щоб зробити певні домашні покупки перед довгоочікуваним відпочинком у Єгипті. А також, як розповіла дружина Комарова, він мав «за чимось зайти до поліції».
«Думаю, що це все за тою «копією довідки про психічну хворобу одного із очільників міста», яка не заважає розподіляти потужній бюджет та, свого часу, стала рятівною від кримінального покарання. Копію мали йому надати до від’їзду,» – зазначив Макєєв.
Зараз лікарі не радять переміщати Комарова до якихось інших клінік. Принаймні найближчий тиждень.
Сьогодні лікарі дозволили доньці та дружині Вадима п’ять хвилин поспілкуватися з ним.
– Цей стан (Вадима, – ред.) описати неможливо, це дуже важко бачити, – розповідає донька журналіста Ірина, яка прилетіла з Німеччини. – Це дуже боляче, якщо стосується тебе, твоєї родини.
– Вигляд у Вадима жахливий, але він реагує на нас. У нього почастішав пульс і дихання, він нас упізнав, і це хороший прогноз, – каже дружина журналіста. – Лікарі зауважують, що стан стабільно тяжкий. Вони борються. Все, що можна зробити, зроблять. Відвідувати Вадима будуть лише родичі. Щодо злочину – це так несправедливо і жахливо. Зло має бути покаране. Це такий біль для всіх і для сім’ї зокрема.
Як повідомив Сектор комунікації поліції Черкаської області, на даний час проводяться заходи щодо встановлення нападника та його затримання. А кримінальне провадження за фактом нападу на черкаського журналіста Вадима Комарова згодом перекваліфікували зі статті «Умисне тяжке тілесне ушкодження» на статтю «Замах на умисне вбивство».
З цим погоджується і голова громадської ради при ОДА Олег Скалько.
«Це замах на вбивство, а не побиття», – вважає Олег Скалько та наголошує на необхідності впровадження в місті програми «Безпечне місто» з відеофіксацією. А напад на журналіста якраз вчергове нагадав про таку проблему.
Поряд з місцем, де напали на Комарова, розміщений потужний торговельний центр, але камери там не працювали, інформує журналіст і юрист Валерій Макєєв.
Нещодавній замах на журналіста Вадима Комарова був далеко не першим. Так, у 1994 році журналіст пережив один напад, коли працював над журналістським розслідуванням, яке стосувалося прокурорів.
У 2016 році журналіста Вадима Комарова намагалися застрелити. 7 вересня у Черкасах невідомий стріляв у нього, але не влучив. Ще тоді Вадим пов’язував напад зі своєю професійною діяльністю.
«Це була друга година дня. Я приїхав в приватне домоволодіння, яке належить моїй доньці, яка живе в Німеччині, дещо там зробити. Постукали в двері. У нас завжди так стукають працівники черкаського РЕМу або "Черкасоблгазу", які знімають покази лічильників. Я спокійно підійшов до калитки, відкрив, нікого немає. Я переступив через поріг однією ногою, виглянув на вулицю, а зліва стояла людина і з двох рук з пістолета цілила в мене. Я, в принципі, займався стрільбою в свій час в юності, тому автоматично відреагував і качнувся назад. В цей час пролунав постріл, куля влучила в цегляний паркан, а я, відхилившись, закрив калитку. І він втік. Я вигляну і побачив тільки його ноги, кросівки. А так людина стояла на відстані п’яти метрів від мене і я його розгледів дуже добре», – розказав пан Комаров.
За його словами, нападника він бачив вперше, проте дуже добре запам’ятав як він виглядає. Тоді Комаров звертався з відповідною заявою в правоохоронні органи. Винних не знайшли.
У липні 2017 року Вадима Комарова було побито під час громадського обговорення проекту будівництва житлового комплексу в черкаському мікрорайоні Митниця. Інцидент стався в приміщенні школи №33. Із діагнозом «закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана надбрівної дуги праворуч, забої ніг» він потрапив до Третю міську лікарню, після чого лікувався в обласній лікарні.
У керівництві Національної спілки журналістів відреагували на замах на життя Комарова і висловили сподівання на належну роботу лікарів і правоохоронців. Очільник спілки Сергій Томіленко назвав замах на журналіста «брутальним».
«Б’ють одного, а безкарністю намагаються залякати усіх», – тривожно зазначив Сергій Томіленко.
Через напад на Комарова в Черкасах цими вихідними побували представники ОБСЄ з моніторингу розслідування злочину. Вони прибули до лікарні, зустрілися з лікарями та відповідальними представники. За неофіційною інформацією, гості з Києва були вражені станом справ.
Насправді ж слова Сергія Томіленка про залякування всіх мають під собою підґрунтя. Адже покараних немає, а жертв нападів в області лише додається. Маємо черговий напад на Комарова, також свого часу пережила два напади на себе журналістка-розслідувач, нині покійна Валентина Васильченко, що останній період своєї діяльності працювала в газеті «Вечірні Черкаси». Жінці під час нападів невідомих розбивали голову, також вона пережила ножове поранення. Винних також не було знайдено.
Нагадаємо, що останнім часом Черкаси згадують в досить негативному світлі. У 2017 році тут сталося гучне вбивство – з автомата розстріляли депутата міськради Михайла Бінусова. А у 2018 році – вбили депутата облради Сергія Гуру. Того ж року перший заступник голови Національної поліції В'ячеслав Аброськін назвав Черкаси найбільш серед лідерів міст з найбільш несприятливою криміногенною обстановкою. У соцмережах, зокрема, дехто вже називав місто не «Черкаси», а «Черкаго» з натяком на американське місто, де у міжвоєнний період була складна криміногенна обстановка.
І справді, трагічні і страшні події останнім часом дійсно мали місце в Черкасах і мова не лише про людей з публічної сфери. Буквально у березні цього року Черкаси прогриміли на Україну як місто, де просто в квартирі вбили пострілами з вогнепальної зброї 39-річного підприємця.
Та й загалом область має факти, яких краще б не мала. Так, напади і побиття пережив уманський журналіст Володимир Гамалиця – від виривання диктофону з рук до серйозного побиття і переламаного носа.
«На моїй пам’яті десь так з 1998 року, як прийшов в журналістику, не було жодного випадку, коли б знайшли замовників нападу. Крім побутових травм і т.д. Тому якщо журналіст веде скандальні теми, то він має бути у гарній фізичній формі і бути готовий застосувати зброю. Це реалії роботи в Україні», – каже Володимир Гамалиця.
Що вже казати за відому в країні історію з вбивством закатованого Василя Сергієнка. Суди з цього питання досі тривають то в одному, то в іншому місті області і супроводжуються постійними акціями з боку активістів.
«Епоха безкарності почалася з побиття і смерті Василя Симоненка», – зазначає журналіст Володимир Чос, натякаючи на історію з побиттям поета і журналіста працівниками міліції на залізничній станції iм. Тараса Шевченка у Смілі. А за рік, 1963 року Симоненка не стало. Офіційною причиною смерті назвали рак…
Юрист і журналіст Валерій Макеєв каже, що нині поліцейські проходять кожен двір біля місця побиття Комарова і опитують безліч людей, але чи дасть саме це результат?
– Після вбивства у Києві журналіста Павла Шеремета правоохоронці звітували, що опитали декілька тисяч осіб, та чи просунулись вони в справі? Інколи одна людина може вказати напрямок розслідування краще, ніж тисячі простих громадян, які не володіють ситуацією, – зазначає Макеєв. - Загалом, ми недопрацьовуємо усі. Має бути "Безпечне місто". Поліція сама не справиться.
Автор тексту колись був присутній на тренінгу з журналістської безпеки, де столична колега Шеремета розповідала про наслідки вбивства журналіста для професійної спільноти. Так, за словами журналістки, якось вона закинула на плече рюкзак і звідти випало люстерко, вдарилося об асфальт, створивши характерний звук, схожий на сухе клацання. Журналістка зізналася, що тоді впала на асфальт і накрила голову руками. Тоді, можливо, журналістами з Черкас не було сприйнято досить серйозно. Та зараз у Черкасах вже ніхто з колег не сміятиметься, коли хтось лякатиметься клацання дзеркальця, думаючи, що то позад нього падає граната…
реклама
