Найгарніша жінка світу: «В Африці я співала українські колискові»

Нещодавно черкащанка Юліана Короченцева представляла Україну на всесвітньому конкурсі «Місіс-Всесвіт-2017», що проходив у Південно-Африканській республіці. Юліана, яка є продюсером та директором дизайнерського центру, здобула титул найгарнішої заміжньої жінки світу. Відразу після повернення в Україну Юліана розповіла журналісту «Прочерку», як її прозвали в Африці та що потрібно робити, аби стати найгарнішою жінкою планети.

- Як відомо, Південно-Африканська республіка знаходиться не близько. Як перенесли політ і що першим побачили в Африці?

- Ми летіли 24 години, включаючи очікування в Дубаї. Зі мною були стиліст Світлана Медведєва та юрист-міжнародник Олександра Гаршина, які дуже мені допомогли в підготовці до конкурсу. Хоч була довга подорож, але ми прилетіли в гарному настрої. Перше що побачили в Африці – це дощ. Я надягнула теплий кардиган від дизайнера Олени Бернацької. Вона сказала мені взяти його на всяк випадок, коли я питала: «Навіщо? Це ж Африка!» Але виявилось, що там у цей час зима.

- Як вас зустріли організатори?

- Нас дуже тепло зустріли і мене відразу прозвали «beautiful» (з англ. «гарна» - ред.). Ми зустрілись з учасницями, були представниці із 84 країн світу. Складно було запам’ятати імена одна одної, тому мене називали або «beautiful» або «Missis Ukraine». Всі учасниці були дуже гарні, цікаві особистості.

- Чи подружились з кимось із конкурсанток? Можливо хтось запрошував до себе в гості по завершенню конкурсу?

- Я жила в одній кімнаті із представницею Нідерландів. Ми дуже здружились із нею. Я кожного вечора співала їй колискову українською мовою. Коли я забувала і засинала, вона говорила: «А колискова?». Їй дуже сподобалась українська мова. З кожною дівчиною ми встановили контакти, будемо робити спільні проекти.

Юліана з представницею Голандії

- Чим дивували африканську публіку?

- Зі мною поїхала стиліст. Вона щоразу обирала новий стиль для мене, щодня був новий одяг, але завжди від українських дизайнерів. Це був мій концепт, з яким я поїхала, щоб представити Україну якомога краще. Журі були під враженням від суконь українських дизайнерів національного одягу: Оксани Полонець, Ірини Ковальової, дизайнерів українських віночків: Катерина Потлова, Ела Хачикян. Представники різних народів почули мою мову, мій спів, побачили мої українські коси, вишиванки. До мене підходили африканські дизайнери і питали про вбрання.

- Якою була програма конкурсу?

- Конкурс тривав 10 днів. Ми зустрілися, обмінялись подарунками. У мене була традиційна лялька-мотанка, яку я подарувала всім конкурсанткам, журі та організаторам. Я не випадково обрала такий сувенір, бо це оберіг, побажання щастя і доброї долі. При її виготовленні не використовують голки. Вона не шиється, а мотається.

Потім був вечір талантів. Я розповіла про свій Дизайнерський центр, про свого десятирічного сина, який нещодавно став наймолодшим дизайнером України, випустив свою колекцію дитячого одягу під брендом From Brother To Sister. Особливу увагу я приділила підготовці до міжнародного форуму проти домашнього насилля. Я показала відеоролик, розповіла, як вирішуються ці проблеми в нашій країні.

Також ми побували в дитячому центрі, де проживають діти-сироти. Це дуже цікаве місце, там дуже гарна природа, гарні будиночки. Я задумалась над тим, щоб зробити щось подібне в Україні. В цьому центрі я обмінялася досвідом з викладачами, адже сама в дизайнерському центрі працюю з дітками-переселенцями, тож розповіла, як виховувати дітей творчістю, розвивати їх таланти. Мені обіцяли прислухатись до моїх порад.

- А які подарунки ви отримали в Африці?

- Одна дівчина з Африки подарувала набір африканських прикрас. Та дівчина із Голландії, з якою я жила в кімнаті, подарувала чай. Представниця Коста-Ріки – гарну закладку у книжку....

- Чи був час для відпочинку в Африці?

- Так, деколи ввечері ми відпочивали, відвідували показ африканських дизайнерів, гарно проводили час разом, спілкувались. Жодних проблем у спілкуванні не було. Говорили англійською, була дуже дружня атмосфера. У вихідні дні я із задоволенням надягала прекрасні сукні Анастасії Іванової.

- Коли стало відомо, хто отримає найголовнішу корону, як відреагували інші учасниці?

- Коли стало відомо, що корона поїде у В’єтнам, я пораділа за переможницю, адже вона гідно представила свою країну. Ми всі стали друзями.

Юліана з переможницею конкурсу

- А як ви відреагували, коли отримали титул найгарнішої жінки світу?

- Якраз за титул найгарнішої жінки була така собі негласна боротьба. Звичайно, цей конкурс позиціонується як конкурс краси, і всі хотіли отримати цей титул. Коли оголошували переможницю, всі так завмерли. Але в принципі, у мене з самого початку було таке прізвисько «beautiful», то я рада, що організатори не змінили свого рішення. Це було дуже приємно. Я це не сприймаю як свою особисту перемогу – це перемога української краси. Там було дуже багато гарних жінок, але я думаю, журі оцінили внутрішню красу, яка є в кожній українській жінці – щирість, свіжість у поглядах.

- У вас непростий життєвий шлях. Ви жили в Луганську і вимушені були залишати місто з початком війни. Як у такій ситуації зберігати внутрішню і зовнішню красу?

- Дійсно, у мене складний шлях. Потрібно бути щирою, самою собою, це велика внутрішня робота, важливо залишатись чистою людиною, незважаючи на ті складні події, які трапляються у твоєму житті. І усміхатись, звичайно. У всіх цих проблемах потрібно залишатись красивими душею. Я думаю, це якраз і побачили журі. Цей титул – це визнання краси української душі.

- Ви праві, це доволі статусно для України, коли її представниця стає найгарнішою жінкою світу. Чи привітали вас перші особи країни?

- Я робила все не заради подяки. Я хотіла привернути увагу до культури нашої країни, українські традиції, розповісти про красу української природи, запрошувала дівчат відвідувати нашу країну. Можливо, будуть дружні візити один до одного. Це набагато важливіше.

- Хто фінансував вашу участь у конкурсі?

- Можливість поїхати на конкурс я отримала завдяки перемозі у всеукраїнському етапі. Переліт оплачувала власним коштом. Мене підтримували зіркові українські дизайнери. Це люди, які перейнялись моєю історією, знають мою діяльність, вони знають мого сина, бо він у їх дизайнерській «тусовці».

- Дівчата та жінки, які читатимуть це інтерв’ю, будуть думати: що потрібно робити, щоб стати найгарнішою жінкою в світі?

- Я в першу чергу дружина і мама, тому жодна підготовка не могла вплинути на мої повсякденні обов’язки. Крім того, ми усією сім’єю щоранку робимо зарядку, катаємось на велосипеді. Мій чоловік чемпіон України з рукопашного бою, тому він слідкує за нашим здоров’ям і дисциплінує нас. Бути щирою, бути самою собою, бути вдячною – тоді можна засяяти як справжній діамант – що зі мною й сталося, коли на фіналі я надягнула казкову сукню від Ірини Марчук.

- Наостанок про чоловіка. Як йому усвідомлювати, що його дружина – найгарніша жінка в світі?

- Це потрібно у нього питати (сміється). Найцікавіше, що в день фіналу у нього був день народження. А напередодні фіналу я отримала титул. Це був своєрідний подарунок йому. Він залишився із дітьми, взяв усі функції по догляду за ними на себе. Цим він дуже мене підтримав, адже я була впевнена, що вдома все добре. А коли я приїхала, він сказав: «Ти для мене і так королева».