Учора в бомбосховищі дітям було страшно і нудно. І я почала їм листати фото із галереї в телефоні. Їм і хлопчику, з яким ми там познайомилися. Дівчата навперебій згадували події, які там були зображені: де ми були, з ким, що робили, що бачили...
Я ловила себе на думці, що в нас багатенно гарних спогадів, бо як і більшість мам, я роблю з усіх сил своїм доцюням щасливе дитинство.
І от останнє фото з галереї, де ми в бомбосховищі. І в це бомбосховище я привела їх не на екскурсію для загального розвитку.
...Наступне фото - це імпровізована спальня в коридорі. Дуже сподіваюсь, що тимчасова...
Я не хочу, щоб у моїх дітей були ці спогади.
Я щиро хочу, щоб всім російським виродкам настало пекло ще на землі. Мені навіть не жаль тих матерів, які цю сволоту наплодили. Я не знаю, яке ви робили своїм дітям дитинство. Але з нього вийшли вбивці, яким не місце серед людей.
Юлія Фомічова, журналістка
*допис з "Фейсбуку"
