З початку Великої війни я взяв за правило не коментувати перебіг бойових дій та ситуацію в країні.
Сьогодні дозволю собі його порушити.
В 2022 Україна здивувала весь світ. Ми витримали перші потужні удари і почали бити у відповідь. Нам прогнозували від 3 днів до пари тижнів. Правда в тому, що переважна більшість країн протримались саме цей термін. Серйозно. Переважна більшість, але не українці. Пішов 3 рік повномасштабки і 10 рік війни. Наша армія робить неймовірне.
Яка причина, які чинники? Не шукайте інших чинників, прізвищ, цифр.
Єдиний головний чинник, який дозволив нам зробити це диво - ЄДНІСТЬ.
Всі інші - похідні. Неймовірна та безумовна єдність українців та українок навколо ідеї захисту Державності.
Початок Великої війни був для мене, як і для більшості українців, одним з найважчих періодів в житті.
Але в чомусь я зараз за ним сумую.
Я хочу знову побачити ту Єдність, той винятковий героїзм свого народу, ту виняткову людяність та безкорисливість, ті неймовірні риси, які мало хто може проявляти в таких обставинах.
Буде єдність - буде зброя, допомога, гроші, перемога. Буде мир. Справедливий мир на наших умовах на нашій землі.
Сьогодні я порушив своє правило, щоб просити.
Просто благати:
- любіть один одного. Всі, хто носить на рукаві, тримає вдома, має в серці жовто-блакитний прапор - найдорожчі для вас люди в світі;
- кожен, хто поділяє право України на вільне життя на своїй землі в своїх кордонах - ваш найближчий друг, незалежно від політичних, релігійних та інших поглядів;
- кожен, хто хоче відняти у нас це право - ворог;
- особливо. Не смійте говорити кривого слова в адресу військових, командуючих армією. Особливо в бік, офіцерів та генералів, які на фронті з 2014. Армія - єдине, що стоїть назаваді нашому винищенню.
- намагайтесь не зриватися на своїх співвітчизниках, вони цього не заслуговують. Їм так само важко. Допомагайте одне одному
- пам'ятайте, головна причина всіх бід та крові - рашка. Весь ваш негатив спрямовуйте туди.
- у нас лише одна країна. Неідеальна країна неідеальних людей, але найкращих в світі.
Я дуже не хочу, щоб наші нащадки носили квіти до меморіалів чергових геноцидів українців...
Діток, які вмирали в страшних муках Голодомору не цікавило, чому їхні батьки не змогли їх захистити чи хто з верхівки УНР був хорошим/поганим
Їм було просто дуже боляче і страшно...
Подумайте про це. Не про своє его, а про своїх дітей. Їхнє майбутнє.
Все в наших руках. Ніщо не втрачено.
Слава Україні
Тарас Шевченко, захисник родом з Черкас
*допис з "Фейсбуку"
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису