Сталася подія, що поставили крапку в цій комічній історії «збереження історичного середовища» Одаричем. Коли впершемя з подивом почув коментарі колишнього міського голови, в яких той з захопленням розповідав про знайдену в центрі знахідку, ситуація в мене викликала якесь змішане відчуття. Щось між шоком та здивуванням.
Викопати яму, знайти рештки будинку, збудованого десь в 20-ті роки ХХ ст. і назвати їх культурною спадщиною? Обнести яму забором, розрекламувати наміри зробити яму-музей, щоб потім забути про неї на місяці та перетворити її на огидний смітник в центрі міста? Нічого не скажеш, справді демонстрація відношення до Черкас та черкащан!
Ще тоді я виказав сумніви в доцільності планів по перетворенню підмурків, що не мали практичної історичної та архітектурної цінності на музейний експонат. Адже це демонструвало б невігластво міської влади, та фактично було б знущанням над історичною спадщиною міста! Набагато старіші підвали залишилися в Черкасах, наприклад в будинках, збудованих у ХІХ ст. на вул. Хрещатик. В одному навіть бар зараз «Ерік». І що?
А в той самий час на території парку біля «Чайки» кілька років тому під час будівельних робіт по прокладанню каналізаційної мережі до ресторану, що проводилися без відповідних дозволів археологів, були виявлені залишки кам'яних мурів черкаського замку! Цеглу, на думку фахівців можна було датувати приблизно ХVII ст. Ситуацію оприлюднила саме «Антена». Я особисто викликав фахівців, робив заяви до правоохоронних органів. Справу порушували, але.... Я не хотів крові власника «Чайки», якого я добре знаю, як порядну людину. Я мав на меті просто примусити його проплатити дослідження рештків черкаського замку, які розташовані безпосередньо біля ресторану, їх музеїфікацію та створення саме такого експонату, як хотів зробити зараз по бульвару Шевченка Одарич.
Тому що знахідка була насправді сенсаційною! Вона докорінно міняла погляди на те, яким був замок. За існуючою уявою він був збудований з дерев'яних колод, а виявлені рештки стін, завтовшки півтора метри, доказували зовсім інше! Яму тишком-нишком засипали дуже швидко. Навіть на її місті відновили газон. Ніби нічого і не відбулося. А те, що я знайшов випадково, ніби моя вигадка... Міська влада жодним чином не відреагувала на ситуацію. Одарича насправді ніколи не переймало історичне середовище Черкас. Він сприймав місто в якості ілюзорного лубочного образу, напевне такого, як заявив колись його старший «товариш» Бродський -- двоповерхового єврейського містечка, і вперто та послідовно руйнував це історичне середовище, ретельно створюючи та поширюючи міфи замість справжньої історії.
Одарич мені в багато в чому нагадує сучасну молодь. Яка часто не має докладних історичних знань, бо вчилася по підручникам, що переписувалися кожні три роки та по художнім фільмам, далеким від справжніх подій. Напевне, це відбувалося завдяки великим прогалинам в освіті колишнього мера. Адже закінчити виш він вирішив саме зараз, разом з однолітками свого сина.
Рік тому команда Одарича несподівано почала цікавитися історією міста, відшукувати старі фото. Але навіть під час цього замість досліджень архівів та джерел, на першому місці виявилося збирання думок та чуток по форумам та соцмережам. Так народжувалися чергові міфи та інсинуації історичних фактів. Але ж простіше було б завітати до краєзнавчого музею, та поспілкуватися з фахівцями? Ні, Одаричу цікавіше стало вигадувати історія, ніж її вивчати.
Яма в центрі міста просто ілюстрація. Яскрава та красномовна. Принаймні з огляду на безпеку громадян її варто просто засипати. А зробити це треба було навіть відразу після викриття решток старої будівлі, якщо б вона такою виявилася, як то вимагає закон! Викликати фахівців, дослідити і законсервувати до моменту справжніх досліджень. Консервація це не огородження ями і перетворення її на смітник, затоплений водою. Це засипання її обережно шаром піску, та встановлення дорожнього покриття над нею. Але ж Одарич на це питання дивився по-іншому.
І ще дивували заяви про викопані саме в цьому місці археологічні артефакти, які ніби то зберігалися по домівкам співробітників мерії, і які вони планували здати до запланованого тут музею. Нагадаю, що ці заяви можна трактувати навіть як зізнання в скоєні злочину -- незаконних археологічних дослідженнях без відповідних дозволів, зроблених нефахівцями. Та що до того колишньому міському голові? Покинута напризволяще яма призвела до аварії. Вона створювала загрозу життю громадян. Хто відповідатиме за це? Одарич, чи директор СУБу, що виконав його розпорядження та огородив яму чимось віддалено схожим на паркан, який, до речі, давно зруйнувався?
Напевне новій міській владі доведеться виправляти і це. Це невеличка ілюстрація того, що насправді відбулося в Черкасах. На щастя, сумну 6,5-річну сторінку історії Черкас ми перевернули.
*передрук з групи у Фейсбуці «Черкаси без Одарича»
реклама
