У пана Олійника (Володимира – народного депутата України від Партії регіонів, колишнього міського голови Черкас, – ред.) після того, як я передала в ЗМІ лист його рідної сестри, в якому вона просить захистити її та її сім'ю від «погроз, шантажу, залякування, побиття та психологічного тиску», яким вони піддалися з боку брата-народного депутата, «склалося враження, що звернення писалося в якомусь партійному офісі».
Заява своєчасна і, треба визнати, єдино можливе з точки зору політтехнологів в ганебній ситуації, що вилилася в публічну площину. У будь-якій іншій країні такий факт став би фіналом політичної кар'єри, в Україні ж депутат, який звик і до постановочних судів, і до бутафорського правосуддя, який живе поза правом і відбирає у рідної сестри будинок, подиву не викликає.
Сімейні конфлікти, що виникають на грунті розподілу майна, на жаль, досить поширені. Ну так трапляється: росли в начебто дружній родині брати і сестра, любили і поважали своїх батьків. Пройшли роки, і раптом вчора ще рідні люди стали непримиренними ворогами.
Ситуація типова, особливо в нашому суспільстві, де батьківський дім іноді є однією-єдиною цінністю, яку літні батьки можуть передати своїм дітям. У багатьох сім'ях з конфліктної ситуації виходять гідно, не втрачаючи при цьому ні людського обличчя, ні честі. У деяких – жадібність і почуття безкарності затьмарюють розум і стають вище моральних норм.
Тоді ті, чиї права порушені, звертаються до суду. Але як бути, якщо суд замість того, щоб стояти на варті закону, стоїть на варті інтересів того, хто сильніший, впливовіший і аморальніше позивача? Того, хто викритий владою? Тоді, рятуючись від правового свавілля, людина у відчаї стукає у всі двері. І дуже часто цими дверима є приймальня народного депутата.
Саме так і сталося у випадку з сестрою нардепа від ПР Володимира Олійника, яка звернулася в пошуках захисту до мене. Не тому, що я опозиційний політик. Впевнена: політична приналежність другорядна, а тому, що я усіма доступними засобами борюся з несправедливістю. З будь-якою. Без партійних прапорів та політичного забарвлення. Вона мені просто повірила.
У цієї жінки – невелика сім'я. Чоловік і син – лікарі. Вони рятують людей, але не можуть врятувати і захистити себе від терору, розв'язаного проти них двома братами, які перебувають при владі. Ціна питання – батьківська хата, що стала наріжним каменем для неї і двох дорослих чоловіків, депутатів різних рівнів, які взагалі не особливо потребують грошей, але звикли нічого не випускати зі своїх рук.
Перш ніж звернутися до мене, сім'я сестри Володимира Олійника пройшла в пошуках справедливості усі інстанції – міліцію, суди, прокуратуру. І скрізь судова та правоохоронна системи були дивним чином прихильними до братів-можновладців, не помічаючи ні побоїв, якими щедро нагороджував жінку брат, ні очевидних порушень законодавства.
До речі, до звернення прикладені два висновки судово-медичної експертизи про наявність численних «синьо-багряних і синюшних синців» на різних ділянках тіла.
Єдине, що може зараз допомогти сестрі Олійника, – оприлюднення самого факту конфлікту, в якому українське правосуддя, природно, на стороні депутата.
Точно так само я передала в ЗМІ лист засудженого з Харківського СІЗО, в якому він розповідав про страшні тортури, яким піддається і про загрозу життю її матері у випадку, якщо він не зізнається у злочині, який не здійснював.
Повторюю, публічність і допомога журналістів у таких ситуаціях – єдиний спосіб зупинити свавілля. І пан Олійник це чудово розуміє.
Саме тому з учорашнього дня два його брата взяли в облогу будинок, в якому зараз знаходиться Галина Миколаївна, пильно оберігаючи його від журналістів з кінокамерами.
Лист сестри депутата Олійника – один з багатьох, які я отримую щодня. Але не в кожному зверненні рідна сестра розповідає про «чесність» суду, яким керує її брат, народний депутат.
Нагадаю, що, крім того, що Володимир Олійник зайнятий вилученням будинку, що належить за законом його сестрі, він, за сумісництвом, є спікером партії влади і позиціонує себе юристом. Він дуже любить давати правову оцінку всім подіям, що відбуваються навколо опозиції, політв'язнів і просто незгодних з діями влади. Побили жінок-народних депутатів – колишній прокурор Олійник завжди готовий повідомити країні, що зроблено це в рамках закону. Без вироку суду назвали людину вбивцею – і тут із рятівними, виправдовувальними правове свавілля коментарями на варті влади – юрист-депутат.
Торік у приміщенні Печерського районного суду Києва, де проходить процес над Юлією Тимошенко, знаходився і народний депутат, колишній мер Черкас Володимир Олійник. Його сестра згадує знущання «влади Партії регіонів» над Тимошенко у листі до Кужель…
Ну дійсно, кому ж, крім опозиціонерів, спаде на думку, що цей апологет законності у вільний від юридичних «спічів» час, в яких він гнівно таврує ворогів влади, правопорядку і стабільності, тероризує родину своєї рідної сестри?
Смішними виглядають спроби Володимира Олійника звинуватити когось у ситуації, що склалася. Недоладність натяків на партійні офіси, політичне замовлення і політичну спрямованість листа жінки, змученої протистоянням з рідним братом.
Просто так склалося, що жадібність, вседозволеність і важелі впливу на судову систему, сконцентровані в руках влади, іноді стають слабшими, ніж людська гідність і небажання миритися зі свавіллям, під яким би партійним брендом ця сваволя не чинилася.
Олександра Кужель, український політик та громадський діяч, народний депутат України, координатор громадського руху «Громадянський опір»
* пост на офіційній сторінці в соціальній мережі «Фейсбук»
реклама
