В хату моїх стареньких батьків прилетіло.
Поряд багато хат знищено.
Мама жива, бо в цей час знаходилася в сестри Лади.
А тато пішов закривати курочок.
Тому залишився живим.
Я на фронті, теж жива.
Наші воїни тут ціною власного життя стримують цю орду, що пре навалою.
Ситуація дуже складна, але Січовики відступають лише вперед!
Памʼятайте кожну хвилину, якою страшною ціною ми маємо відносно спокійне мирне життя.
Сьогоднішня ніч і день на сході…хочеться розповісти вам ті приклади героїчної боротьби наших воїнів, страшні історії, від яких сльози на очах, мурахи по тілу, стискаються кулаки і хочеться просто вбивати цих нелюдів.
Але воїни стоять!
Друзі, не переставайте донатити на потреби ЗСУ.
Всі чоловіки ідіть воювати , на фронт!!!не чекайте, коли війна прийде до вас!
Якщо ми де допоможемо нашим воїнам, то війна прийде до нас у хату!
Леся Островська, директор етнографічно-ресторанного комплексу «Дикий хутір»
*передрук з «Фейсбуку»
Фото з ФБ Ігоря Табурця
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису