Мер Одарич очолює «чорний» список серед знищувачів дерев у Черкасах: саме за його мовчазної згоди та під керівництвом «геніального» начальника управління екології в минулому році в Черкасах були знищені сотні дерев.

Якби черкаські дерева вміли говорити, вони неодмінно оголосили б меру Одаричу імпічмент. Таке свавілля влади дерева розцінюють, мабуть, як екогеноцид, людський маразм. Замість того, щоб дійсно займатися питаннями благоустрою, відремонтувати нарешті за скільки років міські дороги, реконструювати колектор, щоб не пити іржаву воду чи посадити сад, хоча б один сад, я вже мовчу про ціле місто, влада в особі «геніального» мера мріє про вирубку Хрещатику. Досить з нас, вже маємо «талановиту роботу митця» за Драматичним театром у центрі міста з подачі Сергія Олеговича в 2007 році.

Читайте також: «Якби дерева могли пересуватись, то залишили б наше місто» (Реакція на публікацію)

Наразі, в Черкасах нові проекти здаються в експлуатацію без жодних проектів озеленення, а дихати чим?.. «Любава» в центрі Черкас, безсумнівно, – прорив для нашого міста: нові робочі місця, центр з організованим дозвіллям, привабливо виглядає,.. але скільки дерев посадили власники шопінг-центру? Три ялинки? А це, в першу чергу, позиція Сергія Олеговича, йому дерева не потрібні: він живе біля лісу і дихає повітрям, що збагачене киснем, а черкащани – це громадськість, їхня думка його цікавить, як сказано в статті Марії Малиновської «передусім для того, аби знати, на який супротив розраховувати владі». Дерева на Хрещатику, як і сам Хрещатик, – це черкаська історія, ніхто не має права нехтувати нею і тим більше зневажати, а тим, хто наважиться на таке зухвальство, – не місце в нашому місті. «Потворність» – це не дерева в центрі міста, а мерські думки про їхню вирубку.

Одна справа поставити бачки для сміття в приватному секторі, а інша – безглуздо, із примхи знищити десятки дерев. Звикли, немов би варяги, знищувати, а люди – проти, і готові захищати мовчазних друзів! Соромно просто за таку владу... Живемо у 2013 році, а таке враження, що в первісному ладі. Ніякі вчинки не проходять просто так, бумеранг має тільки одну силу дії, час про неї задуматися.

Відстоюємо дерева, нонсенс, скільки проблем у суспільстві потрібно вирішувати, а влада ще й штучні створює. Навіщо відволікти увагу від постійних маніпуляцій, то це вже старий трюк. Робота міської влади – як на долоні, місто маленьке. Не зрозуміло, чесне слово, навіщо «м'ячі забиваємо у свої ворота». Грати не вміємо – це ми вже зрозуміли, то, може, час і поле залишити, щоб не ганьбитися до кінця...

Людмила Ткаченко, черкаський екологічний активіст

* пост на особистій сторінці в соціальній мережі «Фейсбук»

реклама

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

bigmir)net TOP 100