Середа минула під знаком чотирьох почуттів…  Першою була ОГИДА. Йшла на сесію – потрапила на сходку «братви». «Канкрєтні» розмови з добірними словами – «рассасітєсь», «заткнітєсь» і под. Яскраві типажі. Таємне голосування із наглядачами. Підбиття підсумків із диригентами…

Другим був ЖАЛЬ. Маріонетки з депутатів вийшли добрі. Жаль, що серед них були люди, з якими особисто знайома, яких поважала. Досі поважала… 

Далі ЗЛІСТЬ. Не минуло й 20 хв., як приїхала із сесії, на телеканалі зникло світло. Без пояснень і будь-якої конкретики від власників будівлі – ПАТ «АЗОТ». Я не вірю у випадковості, особливо тоді, коли напередодні сесійного дня працівники «Дружби» бігають до нашого головного інженера й дуже цікавляться схемою нашого енергопостачання. Але злість швидко змінив то й же ЖАЛЬ. Черкаські заколотники та їхні диригенти, живучи у 2013 році, застрягли в минулому столітті. Що лишається – тільки поспівчувати їм. Що нікчемніша перемога – то переможніший реванш!!!

І перший ми взяли!!! Ну, вимкнули нам світло, але ми все одно вийшли в ефір! До наших глядачів!!! Бо в нас є друзі, які прийшли на поміч! Дякую електрикам, які швидко під’єднали нас до генератора! Дякую колегам-журналістам, які теж приїхали з інформаційною поміччю. Дякую своїм колегам! Таких, як ви, більше немає! ЛЮБЛЮ вас!!!

Вікторія Курченко, журналіст ТРК «ВІККА»

* передрук, пост на особистій сторінці у мережі Фейсбук

реклама