18 березня у приміщенні Адміністрації Президента України я намагався себе підпалити. Робив це у здоровому глузді з метою привернення уваги громадськості, оскільки я не можу добитися справедливості.
З собою я взяв спирт та сірники. О 8:30 зайшов у будівлю, але там було багато людей. Прочекав до 15:00, поки у коридорі залишилось лише двоє. Я попросив їх вийти. Потім вже почав відкорковувати спирт, однак мене зупинив черговий. Він подзвонив начальству та викликав міліцію.
Приїхало 20 міліціонерів та 5 пожежників. Незаконно мене обшукали, вкрали дорогі для мене особисті речі – дезодорант (яким я постійно користуюся через проблеми зі здоров’ям) та розкладний ніж. Ніякого акту мені ніхто й не запропонував підписати. З 15:00 до 18:00 мене тримали у міліції.
Чим працівники міліції відрізняються від бандитів – невідомо! Добре, що не підкинули наркотиків, та зброї… Вони ще й лікаря з психіатричної лікарні викликали. Хотіли зробити з мене психа, але, поговоривши зі мною, медик з’ясував, що я нормальна людина.
Що ж змусило мене вдатися до таких крайніх дій? Причиною самоспалення стало незаконне проникнення працівниками міліції у моє помешкання та крадіжка на суму 1 500 гривень. Це відбулося ще у 2005 році. Прокуратура сказала, що обшук був за заявою сусідки, але мені за увесь цей час її так і не показали…
З цим питанням я звертався до Гаранта Конституції вже дев’ять разів, оббігав усі черкаські інстанції! Я звертався до тодішнього прокурора області Миколи Лісового, до начальника обласної міліції Валерія Дернового, коли він був полковником… На сьогодні чогось добитися у нашій країні, де Гарантом Конституції є Віктор Федорович Янукович, неможливо. Для нашої влади люди – це сміття…
Зараз я хочу своїм виступом лише привернути увагу громадськості до моєї проблеми! Я пенсіонер та інвалід і півтори тисячі гривень для мене – великі гроші. Та не лише в цьому справа. Справа в тому, що були порушені мої права, як громадянина, однак довести це в наших реаліях я не можу. Тож для того, щоб мене почули мені дійсно треба вчинити самоспалення, чи як?
Григорій Шапошник, черкащанин, чорнобилець, інвалід
реклама
