5 і 6 вересня паломники-хасиди зі всього світу відзначать в Умані свято Рош-га-Шана, в просторіччі званий "єврейським Новим роком". У релігійній традиції хасидів ці дні – початок черги "Судних днів", коли Яхве вимірює і оцінює вчинки кожного іудея за минулий рік. Якщо хасид сильно нагрішив, то у нього є шанс все виправити. Послідовники учення цадика Нахмана вірять, що близькість до могили праведника в ці дні здатна спокутувати гріхи.
Та сам цадик Нахман був тут паломником з Брацлава. Він приїхав до Умані в 1810 році відвідати єврейське кладовище, де були поховані жертви погромів за часів Коліївщини. Цадик Нахман виявив бажання бути похованим саме тут, щоб поховані іудеї діждалися, нарешті, спокутування гріхів.
Яких гріхів? - запитаєте ви. Критик і літературознавець Д.І. Заславський в статті "Євреї в російській літературі" пояснив яких: "Не підлягає, проте, сумніву, що в драматичній боротьбі українського народу в XVII-му столітті за свою батьківщину євреї не виявили ні розуміння цієї боротьби, ні співчуття їй. У цьому не було їх провини, в цьому було їх нещастя".
Остання проповідь цадика Нахмана була приурочена якраз до свята Рош-га-Шана, в якій він заповідав послідовникам приїжджати на його могилу до Умані. Не знаю, чи їздили хасиди до цадика Нахмана до революції, але в радянські часи єврейське кладовище в Умані, де був похований цадик Нахман, віддали під городи для населення.
Пам'ятаю, як з отриманням незалежності Україна тільки-но дозволила хасидам приїжджати на могилу свого пророка... Мене відправили представником від Міністерства внутрішніх справ до Умані, в чині лейтенанта! І ми з місцевими міліціонерами справлялися з ситуацією. Для порівняння, нині там порядок забезпечують 429 українських міліціонера, 12 ізраїльських поліцейських, 88 співробітників ДСНС. Заради справедливості відзначу, що паломників в ті роки було з десяток осіб.
І основна напруга була не в охороні громадського порядку, а у сфері аферизма. Мало хто знає, але будинок з городом, на якому, нібито і знайшли камінь, що свідчить про поховання пророка, продавали тричі! Аферисти, учувши раптом, що на цей клаптик землі виник такий попит, підробляли документи. А ми тоді з начальником Уманського БЕПА Анатолієм Пишнюком ходили по городу, знайшли нібито намогильний камінь цадика Нахмана.
Очищали його, терли, намагаючись знайти якісь потаємні символи, і дивувалися: навіщо треба за це платити страшні на ті часи гроші! Цей город продали тоді за три тисячі доларів! Квартиру в центрі Києва можна було купити за такі гроші. А зараз той город з валуном просто не має ціни і його неможливо продати-купити навіть за 100 мільйонів доларів.
За пару десятків років як змінилися люди, держава і цінності!
Деякі речі, хоча і добрі, від покоління до покоління вважали поганими. Оскільки ціна справедливості інколи може визнаватися лише століття опісля, то немає нужди вимагати негайного визнання.
А знаєте, чому учив людей цадик Нахман? Він для хасидов був кимось на зразок Мартіна Лютера для католиків. "Молитва до Бога не має бути сумнопиким воланням, – учив цадик. – Молитися Богові потрібно упереміш з танцями, піснями і взагалі з усілякою веселістю".
Щось схоже ми бачимо зараз у негритянських проповідників-баптистів, які моляться, танцюючи і виспівуючи блюзи з джазом. А ще Нахман рекомендував своїм учням відступити від малозрозумілих глав Тори і молитися від душі на рідній мові. Тоді це був ідиш. При цьому важливе отримання божественної благодаті, для якої треба звільнитися від всього штучного. На основі цих тез і була сформована група брацлавських хасидів.
Лише ось, знаєте, як виходить? Дивлюся на інших паломників-хасидів і згадую притчу, що почув високо в японських горах, найстарішому в світі готелі Nishiyama Onsen Keiunkan: якось сліпому, такому, що побував тут в гостях, запропонували ліхтар з бамбука і паперу зі свічкою усередині. Такими вони до цього дня користуються.
– Мені ліхтар не потрібний, – відмовився сліпий, – мені що ясно, що темно – все одно.
- Ми розуміємо, шанований, що Вам не потрібний ліхтар, щоб розрізняти дорогу, – відповіли службовці Нішияма Онсен Кейункан. – Але якщо Ви підете без ліхтаря, то хтось інший може на Вас наткнутися. Візьміть, будь ласка, ліхтар.
Сліпий відправився в дорогу з ліхтарем, але ледве пройшов певний відрізок шляху, як просто у нього хтось врізався.
- Дивися, куди преш! – обурився сліпий. – Ти що, ліхтаря не бачиш?!
- Він же у тебе не горить, шанований, – відповів зустрічний перехожий.
Цадик Нахман учив своїх послідовників тому, що раціонально сконструйована віра не життєва, етичні засади повинні грунтуватися на безпосередньому спілкуванні з Богом, на особистому досвіді екстатичних переживань. Пройшло 200 років, і збір на його могилі перетворився на якийсь світовий хасидський парубочий вечір, де механічних обрядів багато, а екстазу єднання з Богом щось не особливо видно. Де багато сліпих з вимерлими ліхтарями натрапляють один на одного у темряві.
Костянтин Стогній, телеведучий
* передрук з блогу на Українській правді
Коментарі
і тепер ми достеменно знаємо чим займаються євреї в Умані: тонуть у ставках, займаються сексом з уманчанками, жарять шашлики на підвіконні, і т.д... див. "Кримінальна Україна". Тому й прогресія росте, хоч КГБ і існує
В Советские годы хасиды в Умань приезжали под большим секретом. КГБ не пускали их в СССР. Поэтому о них и толком никто и не знал. Но Слава Богу, времена изменились.
НУ-и-НУ:
А то что у них много детей, то раньше 100-200 лет назад евреи в России, на Украине тоже имели много детей. Аборты были запрещены и люди верили в Бога, ходили в синагоги, знали свой родной язык Идиш, соблюдали традиции. А хасидам женщинам нельзя аборты делать, вот и рожают по 8-12 детей.
Прогрессия в размножении хасидов. Посмотрите в Израиле на их семьи - им еще нет и тридцати, а у них по 6-7 детей мал мала меньше.
Стрічка RSS коментарів цього запису