Приїхали тут в містечко рідне чоловікове, до свекрухи. На столі бачу Paris Match. Жовтий журнальчик із тих, що люди гортають в черзі до лікаря (свекруха лікарка якраз). На обкладинці те, що мусить ввімкнути інтерес пересічного французького обивателя: обличчя британської королівської родини й заголовок: «Містична госпіталізація Кейт».
Гортаю знічевʼя – і раз - знайома пика. Льоша Арестович із Монако роздає інтервʼю. Месія в екзилі (телефон відразу виправив на «печія» чомусь)), грозиться зовсім скоро стати президентом України, бо ж його вже підтримує 29%, українців, а що ж далі буде більше. Говорить про себе «ми», бо ж уже буцімто відчуває від імені всіх українців, за яких героїчно збирається взяти відповідальність і врятувати від неминучої загибелі, бо ж – цитую матеріал – «цю війну ми загодя програли».
Заголовок жирними літерами: «Українець, що хоче переговорів з Москвою».
- Якийсь слизький тип, - каже свекруха. – Що ти думаєш про нього?..
Частину з українськими матюками випустимо. Зробила їй короткий екскурс в «два-три тижні максимум», льошині висери про жінок, ких треба лупцювати, та бідну-нещасну українську культуру.
Потім льоха лякає французів тим, що українців вже виїхало 10 мільйонів і вони не повернуться (насправді 8, і багато хто повертається), а ще тим, що допомогу військову треба помножити в 10 разів, інакше нема сенсу. А сенс, каже, один – домовлятися з путіним. Бо він, каже льоша,зовсім не ірраціональний, а цілком логічний. Нє, каже льоша, не мрійте навіть про кордони 2014-го року, це нереально. І всі вже потомилися, і пропало всьо. Але в нас є надія на спасіння – це він, канєшно же.
Додам вам скріни, кому не лінь, перекладіть у гуглі. То не моя художня творчисть. Інтервю не дуже нове – журнальчик завалявся. Але навіть коли журналіст задає цілком підйобисті питання («А чо ви не повернетеся в Україну? А ви ж казалаи, що з путіним не можна домовлятися, а тепер кажете протилежне?») містер Два-Три тижні пи*дить як дище (закреслено) видає всі меседжі російської пропаганди за списком. Все-все, що несеться з ротів маргінальних еспертів і людей, які повторюють те, що якась баба сказала, і що викликає емоції в тих, хто їх чує.
Розчарування, злість, втому, збайдужіння, агресію – різні, різні емоції.
І отут важливо сказати собі «СТОП. ПРОПАГАНДА»
Ми ж наче не нинішні. Два роки Повномасштабної сьогодні і загалом десять років війни. А ще ж скільки було сраного софт-павера з російськими наративами в усьому, починаючи від поп-культури й медіа («украінскій язик нє камєрчєскій») до високочолих свідчень «високої культури», якій ми лиш молодший брат. «Рускій авангард», «общая історія» та інші ріголєто я навіть не згадую.
Отже, ми не нинішні. З досвідом. А все одно нема-нема а танки їдуть. Ведемося на «зраду», любимо кортизол з адреналіном. Чим неслабо користується пропагандистська машина. Яка в вищеописаному випадку віщає устами младєнца арестовича.
«Якщо ми бачимо, що текст має емоційне забарвлення або ці емоції викликає - це сигнал до небезпеки». -каже психологиня Лариса Волошина. Пропагандистський меседжі часто вводяться маніпулятивними фразами штибу “як всім відомо», «як всі знають» та іншими «з давніх давен», якими ми маніпулювали ще в школі, коли погано вивчили урок і хотіли відбрехатись перед вчителем. Підробні аксіоми. Всі ці «український контрнаступ провалився», «армія втратила наступальний потенціал», «всі війни закінчуються за столом переговорів» тощо.
(Одна з таких аксіом, після якої іноземці навпаки вимикають свій емоційний стан співчуття, обурення і співпереживання, це «ну так, в кожній війні є ці зґвалтування жінок, тортури, викрадення дітей, з давніх давен це було». Чула від експертів на тєліку, в приватних розмовах, в таксі. Щоби всі, хто до того слухав і хвилювався, сказав такий: а, ну ок. Норма так норма, це ж війна.
Я так вчора розповідала французькій родині про вивезення українських дітей в росію. «Уявіть собі - вашу дитину викрали, набрехали ій, що ви її просто не шукаєте і ална вам непотрібна, ну або що ви вмерли. Але нічого, ось у неї буде інша мама й інше прізвище, і все - слідів нема, Сибір велика». Це те, що людей вмикає. І тоді свекруха така: «о Лял-я, це жахливо, але на жаль буває в кожній війні». Пауза. Хитання головою. «Ходімо їсти».
І це – ще раз підкреслю – людина освічена, співчутлива, сама лікар-психіатр, включена в Україну.
А все одно ведеться.
А все одно це за кимось повторює.
Ну бо ж теза про «на всіх війнах так буває» - дуже зручна. Вона маніпулює нашою свідомістю й усуває з нашого простору принцип невідворотності покарння за злочин. Прямо як льоха, що на питання журналіста про те, що переговори передбачають відолву від звинувачень росії в воєнних злочинах, злочинах проти людяності й геноциді, мекає: «треба повністю амністувати два табори». (
Шо?! Два табори?! То ми теж геноцид влаштовували, депортували дітей, ґвалтували жінок? Яке прекрасне «дорівнює» пацан ставить. А французи читають і хавають кивають, газета ж пише, та й їм, українцям, видніше там. Пропаганда в дії: відкинути якісь там звинувачення, типу ми такі мрійники наївні, льоха називає прагматизмом.
А НА ЦЬОМУ ПРИНЦИПІ – ПОКАРАННЯ ЗА ЗЛОЧИН – І СТОЇТЬ ВСЯ НАША ЦИВІЛІЗАЦІЯ.
Не забуваймо про це, коли тріо хробаків «не всьо так однозначно» чи «та й і так в Україні корупціїя і «всьо-пропало» лізтиме в голову. А він лізтиме. Його непогано годують кремлівські пропагандони руками як західних експертів, так і певних особин з українськими паспортами. Я вже мовчу про телеграм-канали, невідомо ким ведені й запушені.
Критичне мислення. Факт чекінг. Перевірка на емоції й те, кому вигідно їх такі сіяти.
Холодна голова. Попри всю втому й виснаження.
Це те, що нам потрібно.
Повертаючись же до льоші-арестовича… та що там повертатися. Хай до нього повернеться правильним боком СБУ. «Ми приречені говорити з путіним», каже. Це ти, сарако, приречений. Мотатися як гамно без дому. Жити у своєму слизі.
Ірена Карпа, українська письменниця, журналістка, дипломатка родом із Черкас
реклама
Коментарі
Гришо, якщо для тебе класна Люся Арєстовіч, то я нічим допомогти не можу.
Раджу звернутись у лігу сексуальних реформ...
Класна? Окуляри протри! А Люся ще той жевжик!
Арєстовіч - поц.
Стрічка RSS коментарів цього запису