Фото: фейсбук Андрія Кравця
Дізнався, що пішов у засвіти чудовий Майстер - Микола Теліженко, дружбою з яким я гордився...
Згадалось перше спілкування з Майстром старої когорти Художників - у хатинці іншого Майстра, Данила Нарбута, де Теліженко зберіг пам'ять про Діда - художника, на якого рівнялася "стара гвардія" УНСО...
В той день тут все було справжнім: від скаженого самогону зі смачним салом, закопченим на гороховій соломі - до великих і малих шедеврів скульптора. До Нарбута, намальованого ним у вигляді Козака Мамая просто на сінешних дверях і до збереженого прапора Нарбута, з яким той виїжджав полювати й рибалити на Дніпрові острови: наполовину червоно-чорний, а наполовину синьо-жовтий, з жартівливим написом: "Ловись, рибко, велика й маленька. Лийсь, горілко, гірка й солоденька".
За бесідою з Митцем, чиї скульптури можна побачити по всій Україні, в Греції чи навіть у "іншопланетній" останнім часом росії, зрозумів багато чого з мудрості козацької. Може, тому, що на дверях був Мамай, написаний з Нарбута, який жив у цьому домі... Підсилений бунтівним Мамаєм, який сидів і в Теліженкові?.. )
Декілька тижнів тому, 15 березня, я вітав Матвійовича з днем народження. Хворів він тілом, а не духом - того дня я зрозумів, що охарактеризувати Майстра з безліччю титулів і нагород можна всього трьома словами: чудова людина, потужний патріот і справжній весельчак, якого за жодних обставин похнюпленим не бачив...
Світла пам'ять, Матвійовичу!
Фото Андрія Кравця
Цієї весни спонтанно сфотографував Миколу Матвійовича - був вражений тим, наскільки профіль нагадує сивого й мудрого козацького отамана "поза часом"...
Андрій Кравець, журналіст, краєзнавець
*Допис із фейсбуку
реклама
