Кравець: «Піхотинцем чорного гумору» - на захист від «Вершника апокаліпсису»?..

Черкаським атовцям рекомендують відпочивати... у санаторії Нацгвардії у Нових Санжарах?

Після поразки українських Визвольних змагань 1917-21 років довго жив поблизу Канева – у Трахтемирові, на краю села, що звався Коробочки, Тодось Синіцький. Хто був «не в темі» – дивувався, чому той живе на кутку, який вимер від чуми ще в прадавні часи і відтоді не заселявся людьми. Проте були і ті, хто знав – Тодось Андрійович, який до старості доглядав баштан з кавунами на Коробоцькому шпилі, просто уникав зайвих зустрічей з «гостями» з міста – особливо з НКВД, а потім КДБ. Колись він воював під орудою отамана Зеленого, не раз перемагав у боях московських зайд і зрештою вижив не тільки у тих боях – козацький півострів на Дніпрі і баштан, куди боялися ходити з-за давніх легенд про згубну чуму, зберегли його таємницю від чужаків, а односельці чекістам не видали.

Та страшнувата «слава» залишилася трахтемирівській окраїні, очевидно, ще від 1651 року, коли на Канівщині, як і в усій Наддніпрянщині, масово гинули від пошесті люди. Того року навіть військові загони коронного гетьмана Януша Радзивілла, які прийшли у наші краї карати повсталих за Хмельниччину – раптом розвернулися назад на Польщу, тікаючи подалі від епідемії чуми…

Нині часи докорінно змінилися. Кордони відкритіші як для людей, так і для «гостинців», які вони з собою возять, долаючи тисячі кілометрів за лічені години, а не місяцями, як колись. І вже зараз у тих районах, де зовсім нещодавно місцеві бастували проти того, щоб до них привезли декілька десятків евакуйованих з Китаю, раптом зрозуміли: вірус вже набагато ближче, в Італії – і замість десятків гостей з китайського Уханя, яких везли літаком під повним контролем, зовсім скоро практично абсолютно безперешкодно, через територію третіх країн, можуть прибути «бусики» з тисячами заробітчан з Мілана та інших міст Італії…

Насправді ж, світ вже значно спокійніше ставиться до новин про коронавірус – як до того, з чим просто потрібно боротися. Автору цих рядків вдалося переговорити у месенджері з колишнім канівчанином, який вже 12 років живе у Китаї - Андрій Пилипенко керує шоу-балетом у Шанхаї. Розповідає, що вже два місяці сидить без роботи і місцеві чиновники від культури попередили, що усі масові заходи скасовано принаймні до травня місяця – точні ж дати завершення протиепідемічних заходів взагалі не беруться прогнозувати. Тим часом, так склалося, що його колишній однокласник і одногрупник по Канівському ПТУ №23, Михайло Багаутдінов живе і працює у Європі. Тільки фірма, де він трудиться, замість технічного обслуговування механізмів туристичних лайнерів Венеції тепер вимушено займається ремонтом італійських військових кораблів – бо туристичні судна «на приколі» біля берега…

Світом вчергове струснуло «у зоні турбулентності». Той же канівчанин з Шанхая на запитання, чи не з’явився бува у Китаї якийсь специфічний анекдот про коронавірус (як в часи Чорнобиля у нас казали: «Українці – сильна нація, нам до лампочки радіація!») відповів – мовляв, скоро всьому світу невесело може бути, якщо економіка Китаю, на яку мало не весь світ зорієнтований, простоїть довше з-за коронавірусу... Без свіжого анекдота з Китаю доводиться згадувати бородатий анекдот «з місцевих» - перефразований з часів кризи 2008 року. Пролітає криза над Китаєм, любується на порожні вулиці і замкнені офіси і говорить: «Ох і гарно я тут погуляла на фоні коронавірусу!» Летить далі – до Європи. Любується на Мілан – на порожній знаменитий футбольний стадіон, на замкнені на карантин заклади – і знову повторює: «Таки і тут я гарно змогла попрацювати з-за коронавірусу!..» А потім долітає до України, бачить натовпи мітингувальників у Нових Санжарах та інших селах і містечках і здивовано каже: «А хто ж це тут таке витворяє, якщо мене і коронавірусу тут не було й немає?»

Рівнятися потрібно на Київ – там не вірус головна новина, а «корони», які приміряють претенденти на міністерські «трони». На фоні рекомендацій від чиновників про профілактику усіх болячок салом з часником – краще згадати, що нас ще від козацьких часів від усього рятував гумор абсолютно в усьому. Тим паче, що згідно досі ніким так і не зміненого Кабмінівського плану психологічної реабілітації АТОвців Черкащини на 2020 рік передбачено їх розміщення на відпочинок (починаючи з 11 лютого) у… санаторії Нацгвардії у Нових Санжарах на Полтавщині. Так, «у тому самому».

Чим не привід посміхнутися?..

Андрій Кравець, черкаський журналіст

* Допис із фейсбуку.