В Україні існує номенклатурне свято – День журналіста, який відзначається 6 червня. Це свято, запроваджене чиновниками і встановлене указом президента. Так само як День міліціонера і День танкіста.

Особливо цинічно, коли напередодні офіційного Дня журналіста 6 червня різноманітні депутати або можновладці намагаються привітати редакції з їх "професійним святом".
Апогеєм же цього абсурду є картина, коли влада починає нагороджувати лояльних до себе представників медіа різноманітними орденами "За заслуги".
Це приблизно так само, як м'ясник мав би вітати корову з Днем яловичини.

Справжній "день журналіста" у всьому нормальному світі – це 3 травня, Міжнародний день свободи преси. Це день, коли журналісти нічого не святкують, а згадують про убитих колег, про політиків, які заважають їх роботі, та про владу, яка запроваджує цензуру.
За останні 10 років Україна обзавелася ще одним брендом на світовій арені – окрім Чорнобиля, Шевченка та Кличків це також Гонгадзе.
Злочин, що стався десять з половиною років тому, є одним з найрезонансніших убивств журналістів у сучасному світі. Точніше, одним з чотирьох найрезонансніших.
Гільєрмо Кано – колумбійський журналіст, убитий наркокартелями прямо на вході до свого офісу.
Деніел Перл – американський журналіст, страту якого пакистанські ісламісти зняли на відео.
Анна Політковська – російська журналістка, вбита, очевидно, російською владою.
Та Георгій Гонгадзе – український журналіст, вбитий українською владою.
Кано, Перл, Політковська і Гонгадзе – ці чотири прізвища назвав під час церемонії відкриття Всесвітнього дня свободи преси у Вашингтоні Карл Гершман, президент Національного фонду в підтримку демократії.
Вдови Гільєрмо Кано, Деніела Перла і Георгія Гонгадзе були в залі.
Коли на прохання ведучого вони підвелися на ноги, оплески були проявом того, чим справжній "день журналіста" відрізняється від українського аналога 6 червня. Тим, що в цей день нічого не святкують.

Сергій Лещенко, журналіст сайту «Українська правда»

* передрук, вперше опубліковано на персональному блозі

реклама

Коментарі  

 
+4 #3 Любов Майборода 04.05.2011 18:16
На мою думку, у кожного в житті є призначення: працювати в тій галузі, де Господь дав тобі талант, бути скромним та допомогати іншим. Журналісти - оголений нерв нації, першопрохідці в боротьбі за істину, отже - гонимі владою люди. Влада любить хизуватись своїми "успіхами", котрих поки що обмаль. Тому бути ЖУРНАЛІСТОМ важко, але й відповідально. Вітаю черкаських журналістів з Днем свободи преси. На Черкащині є, можливо й небагато, але надзвичайно яскраві журналісти, які несуть людям вогонь свободи. Дякую за вашу працю,хай щастить! З повагою Любов Майборода, депутат обласної ради, заступник міського голови.
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
-3 #2 Реаліст 04.05.2011 14:30
Занадто багато патетики! Це що тепер - журналіст не може отримувати державні нагороди, бо влада така? А якщо журналіст - не блюдолиз, а реально незалежний і "акула пера"? Теж не приймати відзнаку його майстерності? Он Василь Шкляр чітко сказав: готовий і зараз отримати премію за "Чорного Ворона", аби тільки Табачник очі не мозолив. До речі, як бути нашим солдатам-миротворцям Укрполбату і військ ООН, які отримують бойові нагороди - теж не брати, бо вони від Януковича?!
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 
 
+4 #1 Helen 03.05.2011 22:17
С профессиональны м праздником Вас,дорогие журналисты!Без Вас мы бы не были информированы и осведомлены о происходящем во всех сферах жизни!Берегите себя!!!
Цитувати | Поскаржитись на коментар
 

Додати коментар

Звертаємо Вашу увагу, що "Прочерк" - це майданчик коректних дискусій!

Цікаві новини звідусіль

bigmir)net TOP 100