Куницький: На зустріч із Шевченком чи з Януковичем?

Як завжди, в День Конституції України, ми з гостями піднялися на Тарасову гору, щоб вклонитися Тарасу Шевченку, відвідати його музей. Правда, як на мене, останнім часом, він більше нагадує станцію метро Деміївська в Києві, аніж музей. Та декому з моїх гостей він все ж сподобався таким, яким є сьогодні.

На диво для такого дня, відвідувачів у музеї було небагато. Тож у мене був час краще розглянути експозицію, поділитися своїми враженнями із гостями. Щоб вони краще могли уявити, якою була могила Шевченка на початку минулого століття, включив комп’ютер, що стоїть у виставковому залі, його ще називають елсіді-панель. Один, другий, десятий кадр, а потім… Та що це? З екрану на мене дивиться усміхнений «гарант у бігах» Віктор Янукович, який виступає на Тарасовій горі. Мені це здалося дуже цікавим. Перейшли до іншого комп’ютера – інфо-кіоска. І що б ви думали? Те ж саме. Тільки тут вже з екрана на відвідувачів дивиться усміхнений Віктор Янукович, який вручає лауреатам Шевченківську премію.

Та найцікавіше мене чекало в залі, де зібрані подарунки. Пам’ятаю, тут під склом розміщувалися стрічки. Я думаю, вони з вінків, що клали до могили Шевченка імениті гості, делегації тощо. Добре знаю, на одній з них у свій час був напис «Від Президента України Віктора Януковича».

Ось цей скляний футляр, стрічки. І щоб ви думали? Ви будете вражені. Але це було саме так. Від несподіванки аж онімів. Стрічка «Від Президента України Віктора Януковича» лежала на своєму старому місці, тільки та частина її, де написано прізвище, була складена, щоб не було видно.

Це мене схвилювало до глибини душі. Що ж це виходить: ми прийшли на зустріч до Тараса чи до Януковича? Ніби й не було Майдану, Небесної сотні, сотень загиблих на сході країни. Чи, можливо, на Тарасовій горі дехто чекає другого пришестя Януковича?

Микола Куницький, м. Канів