Сігал: Відмовлятися від газу не можна!

Регіональну програму модернізації комунальної теплоенергетики Черкаської області на 2014-2015 роки, розроблену нами, прийнято на сесії облради наприкінці листопада.

На першому етапі нам потрібно скоротити споживання газу на 30%. Для цього передбачено технічні й організаційні заходи. При цьому технічні – це всього 17%. Решта 13% – організаційні.

Згадані 17% технічних заходів поділяються на два напрямки: заміщення газу іншими видами палива (електрика, вугілля тощо) і економія газу (заміна й модернізація котлів, заміна горілок).

Організаційні також поділяються на дві частини. Одна з них – це заміна вікон, утеплення дахів тощо. Друга – так звані недотопи (зниження температури в приміщеннях, скорочення опалювального сезону). Я категорично проти недотопів, оскільки це може призвести до хвороб людей. Як на мене, легше «дотягнути» ці відсотки технічними методами.

Загалом розроблена нами програма, якщо буде виконана повністю, дозволить знизити в області витрати газу більш ніж на 60%.

Чому так багато? Тому що в області дуже багато малих котлів, по 200-300 кВт. Їх сам Бог велів перевести на пелети – паливні гранули. Зараз в Україні чимало компаній, які пропонують такі послуги (хоч вони, як на мене, не надто вигідні для самих компаній, але це вже їхня справа). Таким чином, умовно, із сьогоднішніх 30 об’єктів газопостачання залишиться тільки 6.

У великих містах – Черкасах, Умані, Смілі, Каневі, Ватутіному всі старі котли можна розподілити на три групи.

Перша група – це котли, які працюють постійно. Вони старі, їх потрібно замінювати. Але їх не так багато. Із 94 котлів, що працюють в області, їх 24.

Друга група – це котли, які працюють тільки «у піку», тобто при температурі повітря менше 10 градусів за Цельсієм. Вони задіяні близько тридцяти днів на рік. Ці котли треба модернізувати. Якщо замінити стандартний котел коштує приблизно 250-300 тис. грн, то модернізувати – лише 50 тис. грн.

Третя група – так звані «котли-пам’ятники», які існують про всяк випадок, перебувають у резерві. Ці котли ми пропонуємо негайно по технології Монастирищенського котельного заводу перевести на вугілля. Вугілля для них можна запасти.

Кілька слів – про індивідуальні теплові пункти в будинках. Таких пунктів в області нині потребує близько 400 будинків. Це – громадські споруди, де вночі без жодних проблем можна знижувати температуру до 6-8 градусів. Такий режим дає в цих будинках економію до 25%.

Як бачимо, йдеться здебільшого про економію газу, а не про відмову від нього. Я впевнений, що відмовлятися від газу не можна: він дуже рентабельне й дуже калорійне паливо. До того ж, природний газ – це не обов’язково російський газ. Хочу нагадати, що Україна видобуває 18 млрд кубічних метрів газу на рік. Ще 5 млрд кубів, а то й більше, – отримує за транзит по газовій транспортній системі. Отже, 23-25 млрд кубометрів на рік (залежно від об’єму прокачки) – це український газ!

Споживає ж Україна сьогодні близько 40 млрд кубічних метрів газу. З них на «комунальний побут» іде близько 17 млрд. Різні теплокомуненерго зі школами і лікарнями споживають ще приблизно 10 млрд кубометрів. Отже, для комфортного життя нам потрібно 27 млрд кубометрів.

А тепер порівняємо дві цифри: потрібно 27 млрд кубів, а маємо – 23-25 млрд! Отже, якщо ми скоротимо споживання на 4-5 млрд кубів на рік, то можемо взагалі безболісно обійтися без російського газу. Заощадити потрібно лише близько 20, ну нехай 25% блакитного палива!

Олександр Сігал, керівник інституту промислової екології Інституту технічної теплофізики НАН України,

розробник регіональної програми модернізації комунальної теплоенергетики Черкаської області на 2014-2015 роки

* Коментар «Прочерку»