Радуцький: Про парки, їхню землю і колесо огляду

Зараз триває багато розмов щодо облаштування парків. У зв’язку з цим хочеться пригадати, як у нас все починалося та закцентувати увагу на деяких об’єктах і на методах роботи.

Чи знаєте ви, що комунального підприємства «Дирекція парків» могло і не бути? Та чи збереглися б тоді парки в тому вигляді, в якому вони є зараз? Хтозна… Але ми створили підприємство, захистили парки і сквери міста, розробили концепцію парків і закладений фундамент роботи помітний досі. Ми кожному будиночку, кожному об’єкту нерухомості надали статус. Майже по всіх об’єктах зробили відвід земельної ділянки, що унеможливлює захоплення ділянки для будівництва чогось. Це була клопітка і велика робота. Хочу подякувати юристу Олексію Філіпову, який зі мною працював 7 років і саме завдяки його характеру ми змогли відновити або оформити багато документів по територіях. Допомагали і колег Ірина Удод та Ірина Крамар.

Я очолював комунальне підприємство з першого дня його створення, з 2007 року і до 2014 року. Знаю, що до цього у парках навіть бігали наркомани і в нас не було звички відпочивати у них. Більшість з них були в непридатному для цього стані.

Згадаю ще раз і про ризик забудови парків. Наприклад, ви знаєте заправку в сквері Хіміків, або пригадаймо, що там стоїть на території церква. Реально сквер потроху розпилювали і ці землі значились просто як землі міськради. А коли ми створили наше комунальне підприємство, то на баланс було взято 50 гектарів (на той час парк 50-річчя, парк Перемоги, сквер Хіміків, парк Казка, дитячий парк, Соснівський парк, Долина троянд, пірс, ще ряд скверів), але жодної технічної документації не було… Тому я й акцентую увагу, що деякі зони відпочинку черкащан станом на сьогодні вже могли б не існувати. Та я не міг собі навіть уявити такого, бо, наприклад, у сквері Хіміків пройшло моє дитинство.

А натхненниками щодо створення «Дирекції парків» були Сергій Гура і Сергій Одарич. Вони викликали мене і запропонували очолити підприємство. Ми тоді їздили вивчати досвід і за кордон, зокрема, в Італію, також їздили за досвідом в наш прекрасний уманський парк «Софіївка».

Після цих поїздок у наших черкаських парках з’явилися такі фестивалі як «Співочі вечори», «Живий камінь», «Древляндія», «КриЖталь». Фактично щомісяця був якийсь фестиваль. На Митниці в Долині троянд був «Весільний кураж». Цього ж раніше не було в Черкасах.

Багато хороших людей долучались до організації наших заходів. Фактично багато хто не їхав відпочивати кудись за місто, а лишався на вихідні тут, у Черкасах. Взимку робили фестиваль. До фестивалів долучались і люди з-за кордону, наприклад, крім місцевих, були і закордонні скульптори.

Мені приємно згадувати, що ми повернули довіру до комфортного відпочинку в парках. Ми робили опитування в фокус групах, і люди справді були задоволені. З’явилися питні фонтанчики, доріжки, запрацював каскад озер в Сосновому бору, з’явилася скульптура «Русалонька», з’явився атракціон «Траса Робін Гуда».

Допомагали нам спонсори, зокрема, торгівельне підприємство «Гранд Маркет».

Пригадую, що коли ми з командою починали працювати, грошей фактично не було. Але потрібні були люди і техніка. На той час існувало комунальне підприємство «Перемога», що стосувалося парку Перемоги. На його базі ми й розбудовувалися. Але якщо на 50 гектарів землі в нас мало працювати сто осіб, то насправді працювало вдвічі менше. Та ми створили такі умови людям, щоб можна було справлятися з усією роботою, зокрема, максимально заохочували людей.

Ми починали працювати і тодішній міський голова Черкас Сергій Одарич казав мені: «Треба зробити максимально за рік все, щоб люди повірили, а не думали, що ми маємо щось дерибанити». Власне, я так і налаштовувався, а тому навіть вклав був у підприємство свої 80 тисяч доларів. Я це оформив як матеріальну допомогу, все було задекларовано. А потім я повертав гроші впродовж трьох років, але курс тоді з чотирьох гривень за долар зріс до п’ятнадцяти, тож розумієте, що я, фактично, зробив інвестицію в місто, бо повернути належне вже не вдалося. Так само по крупинці збирали техніку. Свого часу керівник ЖКГ хотів списати «висотку». Ми її таки взяли на баланс, відремонтували і завдяки цій висотці почали по парках робити обрізку дерев. Автомобіль і зараз працює.

Дивлюся тепер на сьогоднішні бюджети. Тоді на наші парки виділялося з бюджету два мільйони, а зараз це десятки мільйонів і то лиш без бюджету розвитку…

Але, мабуть, головне, що ми тоді зробили – перевірили технічну документацію атракціонів. Знос металу був 40% і сесія прийняла рішення демонтувати багато атракціонів, адже це було небезпечно для здоров’я та життя людей, які могли проводити свій відпочинок на тих атракціонах. Ми виконали рішення сесії, але не витратили на це жодної копійки. Конкурсом була визначена фірма, яка своїми силами демонтувала атракціони і гроші взяла металом.

Ми розробили концепцію, за якою поділили парки. Так, сквер Хіміків мав дитячі і спортивні зони, Парк перемоги – зробили більше для відпочинку, у Сосновому бору була сформована історична, дитяча, відпочинкова зони.

Зараз я бачу безліч підприємців у парках. Для мене свого часу була принципова позиція, щоб не мати власних атракціонів, бо це корупційна складова. Я вважаю, слід робити локації об’єктів, щоб вони синхронізувались з місцевістю. Але це гарна складова доходу для парків. Так, якщо бюджет давав нам мільйон, то близько 800 тисяч заробляла «Дирекція парків» на підприємцях.

За період, що я був керівником, «Дирекція парків» двічі отримувала відзнаку «Краще комунальне підприємство року». Це був 2010 рік і 2012 рік.

Люди, що прийшли після мене, думаю, досить фахові.

Хотів би згадати за скандальний об’єкт – колесо огляду, за який зараз всі говорять. Починаючи ще з 2014 року, коли я був керівником «Дирекції парків», то ще тоді було закладено 2 мільйони на придбання колеса огляду з міського бюджету та мали дати співфінансування з області. Але потім обставини змінились. Пам’ятаючи свою обіцянку перед громадою, я і в статусі депутата, і в статусі секретаря міськради шукав підтримки в міськради. Згодом були питання відносно тендерного комітету,  виконавчого комітету, ряд рішень якого призупинили процес. Та ми згодом таки зуміли підвести все до логічного завершення. Додам, що до колеса огляду підключать ліхтарики, які гарно світитимуться і цей атракціон буде видно здаля.

Зараз, звісно, я намагаюся якимсь чином долучитись до розвитку парків як депутат. Так, ми зініціювали викладення доріжки довжиною близько 200 метрів що в парку Хіміків. Підтримали ідею Андрій Більда, Олег Скалько, Араїк Мкртчян, фірма «Райагробуд». Таким чином ми дотисли місцевих обранців, щоб вони виділили додаткові кошти на закінчення доріжки і наприкінці липня вона буде повністю готова. Не дивлячись на те, що я не є куратором парків, всерівно продовжую допомагати паркам міста.

Багато ще є ідей. Дуже сподіваюся що в нас з’явиться скейтпарк. За мій час було придбане обладнання. Сподіваюся, ця ідея таки дійде до завершення і це може стати місцем об’єднання молоді. Особисто я планував цей скейтпарк зробити на пірсі. Можливо, він з’явиться за «Гранд-маркетом» на Митниці.

Ще б я подякував бухгалтеру комунального підприємства Наталі Петрівні, яка дуже допомагала. Тоді ми пройшли не одну перевірку, коли були певні напади на Дирекцію парків, ще за часів регіоналів. Бо обласна влада тоді хотіла забрати сквер за облрадою. Якби це сталося, ми б мали такий вигляд скверу, як площа перед облдержадміністрацією. І зараз територія за облрадою таки належить «Дирекції парків» і це затишне місце для відпочинку і різних заходів.

Бренд Дирекції парку був створений і успішно пішов вперед. До слова, подякую за емблему підприємства Валентині Захарченко і Марині Волошенко. Пам’ятаю, як ми думали, який же логотип краще? Врешті таки придумали. Загалом, це були круті часи.

Хочу побажати керівникам Володимиру Стойку та Андрію Кучі далі втілювати всі напрацювання, які ми зробили за попередні роки. На мій погляд, хлопці знаходяться на своєму місці.

Олександр Радуцький, колишній очільник КП «Дирекція парків», депутат Черкаської міськради