Три дні після ухвалення закону хто тільки не взявся «вставити свої 5 копійок» в обсмоктування теми т. зв. реструктуризації валютних кредитів.
Маю право говорити про проблему предметно: ось уже сім років у судових позовах захищаю права та інтереси десятків позичальників. Знаю багато чого. Зіткнувся з багатьма понівеченими долями, трагедіями як особистими, так і суспільними. Саме з вуст проблемних позичальників можна почути резюмуюче: у цій країні страшно жити, тому складно що-небудь передбачити: вгадати курс, підлаштуватися під політику нового уряду, трактування судами законодавства ... А Людина за своєю природою боїться невідомого. Сила права, як правило (і на жаль), поступається праву СИЛИ... Тупій і цинічній.
Але – до питання.
Насамперед: теми реструктуризації валютних кредитів практично не існує. Її вигадали ті, хто хоче, цинічно розтоптавши паростки реальних демократичних перетворень, залишити за собою право маніпулювати суспільством саме з правом Сили... Так, закон назвали невдало. Але по тексту і по духу закону – він не зовсім про реструктуризацію.
А що ж ключове в законі? Ключовим є позначення в певній, абсолютно незначній (у порівнянні з тими семирічними тяготами, які взяли на себе позичальники) відповідальності і держави, і банків, і (вже великодушно пробачте) олігархів (які представляють і перше, і друге) за абсолютно некеровану фінансову кризу в державі, яка не тільки не слабшає ось уже 7 років, але навіть стає дедалі більшою і багатогранною. На жаль, ім'я одній з її граней – війна...
ДУХ закону саме в цьому: в маленькому кроці держави назустріч народу!
ЗА сім років колекторсько-банківського свавілля, яке досить влучно грецький міністр фінансів назвав тероризмом кредиторів (у як!, – можливо, ми шукаємо ЇХ таки десь не там?), з широко розтиражованої цифри 65000 позичальників, залишилися нестрункі сотні-тисячі!
Чи важливі вони для держави? Значущі чи що? Як правило, ми (забуваючи про християнські чесноти) запитуємо про те, ЧОМУ ці люди можуть бути значущими для держави. Зауважу, що реально, колекторські структури «пред'являють позичальникам» суми в рази більші ніж можна побачити в «звітності банків». Тобто, якщо держава істерить від «намальованої за своєю звітністю» суми в 100 млрд грн, то смію вас запевнити: колектори «пред’явили» 65000 позичальників суму не менше як 300-400 млрд грн. І що: нехай так і буде? Усвідомлювали, на що йшли, чи «в невдалій країні народилися»?
Крім того, в цифрах, якщо це дозволено (і не огидно так чинити, розмірковуючи про долі громадян своєї країни саме з таким підходом) ВІДПОВІДЬ очевидна: якщо ці 65 тисяч громадян обходяться державі в майже 100 млрд грн, то цілком резонно припустити, що дохід для держави (банківської системи) саме вони генерували, щонайменше, не менший.
Тобто: позичальники «значимі» і з розрахунку.
А без розрахунку... Позичальники – це ідеологічний кістяк Майдану, Революції Гідності.
Обізналися. Обізвали (з найвищої трибуни) «тітушкамі»... І огидно, і образливо...
Та нехай. Їм (нам всім) не звикати.
Але їм (і нам усім) давали тверді обіцянки УХВАЛИТИ САМЕ ТАКИЙ ЗАКОН: і з трибун Майдану, і з найвищих передвиборних трибун...
{youtube}HVhcj180zkU{youtube}
Особи змінюються, але ідеологія «розвели, як кошенят» – реалізується і нині...
Разом із тим – ми повинні констатувати, що реально «реструктуризація» може бути реалізована виключно щодо ніяк не 65 тисяч (!!!), а максимум двох тисяч «недобитих» позичальників за сім років тортур нашої олігархічно-банківської системи.
Справедливості ради треба констатувати, що багато банків у двосторонньому порядку пропонували і пропонують проблемним позичальникам умови навіть значно кращі і більш ліберальні ніж зафіксовані в законі.
Банків, які «непоступливо вбивають» позичальників, – одиниці.
Тож ніяких загроз втрат сотень мільярдів не може бути в принципі.
Резонне запитання: «А чого ж такий ГАЛАС?»
Насмілюся припустити, що при реалізації закону можуть розкритися системні махінації в звітності навіть не банків, а всієї банківської системи на чолі з Нацбанком.
Про це вже багато говорилося. Можу лише констатувати: ТАК. Банки повинні були резервувати суми всіх проблемних кредитів. Але реально, за схемою, відомою ВСІМ, хто хоча б трохи знайомий з банківською системою, РЕАЛЬНОГО РЕЗЕРВУВАННЯ НЕ БУЛО: за схемами борги переводилися на «дочки» банків (незважаючи на «бездоганність міжнародної репутації») – колекторські компанії – читай «організовані злочинні угруповання, які і під «егідою» банків, і з благословення правоохоронної системи, ОРГАНІЗУВАЛИ ЧЕРВОНИЙ (КРИВАВИЙ) ТЕРРОР проти 65000 позичальників та їхніх сімей». Банківське свавілля зґвалтувало і спотворило судову гілку державної системи!
Чим загрожує такий розтин? Усередині України – нічим. Система невразлива – всі свої. Але «красою» банківського статусу опікуватися треба за визначенням. А от із такими бажаними зовнішніми кредиторами проблеми неминуче виникли б.
Тому-то й полетіли в ефір «меседжі», що роздирають душу: «Ґвалт – позичальники країну грабують!!!»
Насмілюся заперечити.
І наполегливо звернути увагу на ОСНОВНІ ПРАГМАТИЧНІ МОМЕНТИ ЗАКОНУ.
Реальною новацією законодавства, яке регулює взаємовідносини в кредитній сфері, В ЦЬОМУ ЗАКОНІ є право позичальника погасити борг шляхом передачі заставного (іпотечного) майна у власність кредитора, І ЦИМ ЗАВЕРШИТИ ВІДНОСИНИ З КРЕДИТОРОМ!
Це ключове!!! І, зауважу, це в рази більше значиме для майбутніх поколінь ніж для вмираючих від мук проблемних позичальників.
Якби така норма була б у 2008 році, то криза закінчилася б в 2009-му. Припускаю, що в двері ситій і здоровій демократичній країні не постукала б і війна... Реальна...
Вартість заставного майна оцінювали самі банки. За правилами, вартість застави повинна перевищувати суму кредиту в 2-5 разів.
Тобто, була б така норма в 2008 році – ні банки, ні держава істотно не постраждали б, прийнявши у власність предмет забезпечення зобов'язань.
Втрати самих позичальників були б мінімізовані.
Склалося ж усе по-іншому: у позичальників з судами і БЕЗ СУДІВ, в абсолютній більшості, повідбирали предмети забезпечення зобов'язань, але їхні борги тільки зросли.
З усією повагою до економістів, котрі повернулися в країну й прийняли кермо влади різних сфер нашої багатостраждальної економіки, насмілюся зауважити, що багатьох тонкощів нашого «національного полювання за позичальниками» вони й не знають і не підозрюють, і не можуть відчути: реально – дуже боляче (місцями). У нас немає закону про банктрутство фізичних осіб, що дозволив би боржникові побачити «світло в кінці тунелю». Боржників банків, на підставі підзаконного акту Президента-втікача, і сьогодні позбавляють конституційного права на свободу пересування – забороняють виїжджати за кордон. Тобто, щоб погасити валютний кредит, ГРОМАДЯНИН УКРАЇНИ НЕ МАЄ ПРАВА ВИЇХАТИ З УКРАЇНИ ЗАРОБЛЯТИ САМЕ ВАЛЮТУ КРЕДИТУ ЗА КОРДОНОМ !!!
Що це? Тюрма під назвою Держава Україна, з «Хазяїном» і «Смотрящими»?
Але, все ж, з цією темою, не до жартів.
Шанс «безкровного» завершення Червоного Терору проти позичальників – мінімальний.
Президенту дуже складно поступитися принципами.
У нього вони СВОЇ. На жаль, дуже далекі від 65000......., і не тільки.
P.S. Я згадав вище про розтоптування «паростків демократичних перетворень».
Так. Паростки проростають: то Саакашвілі, перевернувши понятійність цінностей, які закріпилися в країні, раптом, береться відчитувати Прокурора, заявляючи, що «з інвестора треба пилинки здувати», то Олексій Мочанов на «Шустері» «рубоне, як воно є» ...
Про інвесторів. Іноземних і своїх. Реальний інвестор йде туди, де спокійно, і, передусім, туди, де ПОВАЖАЮТЬ ВЛАСНИХ ГРОМАДЯН.
Але гроші від грошей різняться. Хоч і не пахнуть.
Якщо гроші підгодовують ґрунт для залякування, приниження, образи, гноблення власних громадян і місцевого підприємництва, то саме ці гроші спонсорують тероризм проти власного народу.
А є гроші, які приносять розвиток держави, йдуть туди, де закони і правила прості і зрозумілі як для громадян, так і для влади, яка адмініструє ПОРЯДОК.
Від запровадження Закону країна (і громадяни, і адміністративні органи) тільки виграють.
Проблемні позичальники заплатять СТІЛЬКИ, СКІЛЬКИ МОЖУТЬ. За оцінками – йдеться про суму близько 30 млрд гривень. (100 млрд ніхто ніколи не заплатить і ніхто і ніколи не втратить).
На запитання «Так чому ж не платять?», відповідь дуже проста: «А навіщо проплачувати власне вбивство? Потрібне СВІТЛО в кінці тунелю. Надія, що цей кошмар відносин з банками колись закінчитися». Буде надія на життя і віра в державу, впевнений – компромісні суми позичальники проплатять.
Закон ліберальний. Він саме декларує ПОВАГУ держави до своїх громадян, вперше, за сім років фінансової кризи в Україні (у більшості країн світу про неї, про кризу, вже забули), на законодавчому рівні з'явилася спроба констатації такої поваги.
Такий закон, також, прямий меседж вітчизняному беззаконню: у цій країні таки щось починає реально і кардинально змінюватися. І свавілля повинне звідси піти.
Ніяке «перекроювання» адміністративно-територіальних кордонів, заміна губернаторів префектами і т.п. вторинні маніпуляції, і в підметки не годяться реалізації простого і зрозумілого принципу: держава повинна поважати своїх громадян і робити все для того, щоб це було взаємно. Не декларативно. Реально.
Хай нам щастить.
Валерій Макеєв, юрист, член Черкаського міськвиконкому
* допис із «Фейсбуку»
реклама
Коментарі
Кредит в долларах мог брать человек умный - просчитавший, что сможет отдать его за 2-3 года и мог брать человек-де*ил на срок в 20 лет.
Так почему люди умные должны отвечать за поступки деб*лов уверовавших, в 2007 году в то, что кредит в гривне с 15% ставкой, дороже кредита в долларах с 10% ставкой.
Так, что надо платить.
У тысяч людей пропали миллионы в банках, кредитных спилках.. что им тоже должно возвращать государство?
І, о диво! Також програв. І не просто програв, не просто не вимагаю компенсувати мені вклад до розмірів падіння гривні відносно долара, а ще за мій рахунок інші гравці намагаються компенсувати свої ризики. Щось у цій схемі неправильно.
http://dl2.archiveshare.net/v2/08072015/3/6/3/a/2/aa65b35c9b5de2fd22e489772f6fec1add8/fc4c923f13cd8968a60de8b52547095dae90db4d/web/?archSh=1
Таки да, а отдавать хочет таки деревянными по смешному курсу 2006 года 1к5, которые токо в этом году процентов на 150 подкушала инфляция, и при этом дать рубликов стоко - скоко сможет. Ай маладэц!
Стрічка RSS коментарів цього запису