Макеєв: Про коронавірус із оптимізмом

Тільки ледачий не говорить сьогодні про коронавіруси. Я не ледачий). І ось настав час для оптимізму, яким і ділюся.

По-перше: потрібен оптимізм, тому що без нього ніяк. До того ж, зневіра і песимізм нас пригнічують і створюють підґрунтя для цієї коронанапасті.

По-друге: оптимізм – це наша ключова зброя, тому що іншої практично немає. І коли усвідомлюєш це, дивишся на це з оптимізмом. Це треба просто прийняти. Те, що влада нас практично не захистить належним чином. Ну не буде у нас виплат (як в США) по 1000 доларів на одну людину. Не буде і по 1 долару. Отже, оптимістично живемо і без цього. Чи не буде повноцінної медичної допомоги всім. І це теж треба прийняти. Он, сьогодні депутат Радуцький поінформував, що, наприклад, Перша черкаська міськлікарня запросила на заходи з медичної боротьби з коронавірусом 187 млн грн. Дали 7 млн (при бюджеті близько 3 млрд). При цьому оголосили, що будуть мити вулиці. Ясна річ, «на скільки грошей» – цього ніхто не проконтролює. Припускаю, що тут піде в рази більше, ніж на Першу міськлікарню.

Держава зробила дуже великий ляп, безконтрольно запустивши півтори сотні тисяч наших заробітчан в Україну. Думаю, що за 2-3 тижні ми побачимо результат цієї адміністративної помилки. Але! Ми на це не можемо вплинути. Це їхній ляп, але нам з ним жити. І з оптимізмом.

Ось такий розклад.

Але де ж оптимізм?

Читай вище і знаходь його. Плюс наступне +:

По-перше: наші вірусологи очікують, що таки наш ультрафіолет дасть суттєвий бій вірусу. Песимісти кажуть, мовляв ні в Ірані, ні в Йорданії не дав, а у нас чомусь повинен дати. Побільше оптимізму, панове. Все може бути. І сонце зійде вище, і, хто вирішить прокарантинити на своїх шести сотках – підставить свої тілеса променистому природному оздоровленню – гляди, й допоможе.

По-друге: погодьтеся, наші вітчизняні Часник і Цибуля – це зовсім не те «імпортний імітатор». Приймайте! Кажуть, що після нашого ядреного часнику (або хрону), шлунок виробляє щось, що вбиває геть всякий там невидимий вірус. Тож – у незримий бій!

По-третє: навіть доктор Комаровський задався питанням: «Чому, все-таки, на пострадянському просторі немає такого мору як в Європі й Америці?» Цілком можливо, що відповідь є. Он, навіть австралійські вчені досліджують, як наше щепленнячко БЦЖ, через яке всі ми пройшли, пригнічує коронавірус. Отже – шанс є! Може наявність БЦЖ – це саме воно! Тож – з оптимізмом.

Як «надовго» потрібен оптимізм? Тут уже за роботу взялися математики та астрологи. І знаєте, у них «криві» результатів практично збігаються. Точніше, збігалися до подій минулого тижня. Потім математики замовкли, а у астрологів немає вибору – зірки всі на місці.

Як кажуть астрологи: карантин нам до кінця червня. Потім – два місяці літа повноцінного відпочинку (???) і друга фаза боротьби з короною – на осінь. Як вона пройде – залежить від результатів нашого спільного оптимізму зараз. Але вона буде.

У математиків виходило все так само, поки не було безконтрольно запущено через кордон майже півтори сотні наших співвітчизників.

Математики замовкли... Як «Кролик, який був дуже розумним, і тому нічого не сказав».

Слухайте тільки позитивні новини і рекомендації щодо самоізоляції і карантинних заходів!

Коротше: «Залишайся вдома!», що майже «Повертайся живим»...

Але це інша історія... але теж війна, яка зробила нас сильнішими...

Миру і Любові всім вам!

Валерій Макеєв, черкаський журналіст, громадський діяч, юрист

*Допис для «Прочерку».