Макеєв: Ми знову занурюємося у атмосферу тотальної маніпуляції...

Друзі!

Ми знову занурюємося у атмосферу тотальної маніпуляції і брехні.

Таке враження, що соціум просто просить: «Ну набрешіть мені ще чогось», і, що найсумніше, «виборець» приймає цю «локшину на вуха» як якісний делікатес, без якого йому ну ніяк.

Але навіщо нормальній людині балотуватися, скажімо, в депутати місцевої ради?

Ось як для мене - мінуси очевидні:

- втрачаєш кваліфікацію у своїй професії. Адвокат повинен постійно працювати в судах, постійно працювати з судовою практикою, постійно навчатися і самовдосконалюватися. П'ять років депутатства просто викинуть тебе з професії, - навіть депутатство «на громадських засадах» вимагає від тебе віддачі маси твоєї внутрішньої енергії.

Сесії повинні проходити не менше ніж раз на місяць. В середньому - по сотні питань на засідання. Які треба аналізувати, готувати, брати участь в комісіях.

- прийом виборців, вирішення їх проблем...

Вам не здається, що це окрема професійна діяльність з повною зайнятістю? Що повинно рухати депутатом, згідно із законом не отримує «ні копійки зарплати» за свою діяльність?

Яка відповідь для Вас була б більш переконливим, ніж «його бажання взяти участь у будь-якій з корупційних схем при розпилюванні місцевого бюджету?».

Я не стверджую, що всі без винятків схильні до цього вірусу бюджетного сріблолюбства, але погодьтеся, «немає диму без вогню».

В принципі, логіки в такому самоврядування не дуже ...

Щось не так.

Всі вдають, що ось ми оберемо альтруїстів, а потім будемо міркувати, як вони з «убитих блях» на польських номерах пересідають на новенькі машини європейського автопрому і заганяють цих неприборканих коней в гаражі в найбільш ласих місцях колись курортних Черкас.

Ми вже давно живемо в цих реаліях: під вибори слухаємо / дивимося дорогі / барвисті вистави про шляхи / дороги до майбутнього райського життя, ведемося на гасла про заслуги «керманичів» .., але послухайте своє серце і запитайте: «А Ви вірите, що все, про що зараз Вам «співають» і є та ода всесвітній рівності, справедливості і законності, що Вам обіцяють?

Останнім часом багато спілкуюся з людьми «у дворах» з приводу комунальної афери Черкас.

Знаєте, що ключове я бачу в очах людей? Як на мене - це страх. Вони ні в що не вірять. Всі розуміють, що їх «взули» з цієї оборудкою, вивезенням крупного сміття, а тепер уже, і «подключателями газу» до будинків, ну і як «родзинка до тортика» - з управителями поштових скриньок.

Я не хочу, щоб мої онуки жили в місті, де править беззаконня. Я хочу, щоб вони, як і сотні тисячі їх друзів-однолітків (знайомих і незнайомих), пізнавши те тотальне беззаконня, яке чиниться в нашому соціумі, починаючи з забезпечення первинних життєвих потреб - комунальних послуг, взяли б завтра рішення про те, що В ЦЬОМУ МІСТІ - ЖИТИ НЕ ВАРТО, В ЦІЙ КРАЇНІ ЖИТИ НЕ КОМФОРТНО і НЕ БЕЗПЕЧНО, - і рвонули б кудись «на Захід», задурманені ілюзією кращого світу.

Так не має бути.

Днями до мене у магазині підходила бабуся. Казала, що її обдирають з цими комунальними питаннями. Просила щось зробити. І що робити далі? Я думав спершу так: зробив роботу, далі займайся своїм. Але…

Цей допис вже питання моє до вас: що з цим робити? Залишити бабусь зі слізьми? Це не по нашому.

До влади? До місцевої влади?

А який інструментарій? Кришталево чистих партій не існує. Тобто, щоб зробити іншим життя краще, ти повинен ускочити в бруд.

Стрибати?

Я поки не готовий. Чи хтось підштовхне?

Валерій Макеєв, юрист, правозахисник, секретар Національної спілки журналістів України

* Допис у фейсбуці, скорочено

Переклад з російської «Прочерку»