Макеєв: Локдаун виконувати неможливо скасувати

Новаційний диктант: «Карантин вихідного дня виконувати неможливо скасувати», – де і скільки знаків потрібно ставити у цьому реченні?

Кабмін вирішив так: «Карантин вихідного дня виконувати! Неможливо скасувати!».

Черкаський виконком (як і дехто із його «колег») наполягає на своїй редакції: «Карантин вихідного дня виконувати неможливо! Скасувати!».

«Підприємці вихідного дня», звісно ж, за право на працю. Та очікують поліціянтів зі складанням протоколів на несамовиті штрафи.

Медики, що вже падають на передовій боротьби із COVID-19, здебільшого, таки за будь-які карантини, аби бодай як призупинити цю напасть.

Та з правовою визначеністю того, що відбувається, є проблема.

По черзі:

11 листопада Кабінет Міністрів вніс зміни до постанови № 641, якими запровадив карантин вихідного дня.

13 листопада, під час засідання комісії ТЕБ та НС ухвалили рішення про те, щоб не запроваджувати в Черкасах карантин вихідного дня. Виконавчий комітет також його підтримав.

Чи може виконком, прийнявши закон до виконання, розмірковувати, «виконувати чи ні»?

Звісно, що це на межі розвалу державності.

Із благими намірами захистити бізнес.

(Передвиборча політика – то тема окремого допису).

Та справжня біда у тому, що і Постанова Кабміну має ознаки неконституційності.

28 серпня 2020 року Конституційний суд визнав невідповідними Основному закону деякі положення постанови Кабінету Міністрів про введення карантину.

По суті, предметом конституційного звернення була перевірка на відповідність Конституції тих масових заборон за «постановами Кабміну», подібних до тих, що запроваджено змінами до Постанови Кабміну від 11.11.20 щодо «карантину вихідного дня».

28.07.20 Конституційний суд розглядав питання відповідності Конституції пункту 3 Постанови № 392, якими на період дії карантину заборонялося, зокрема:

– проведення масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів з кількістю учасників більше ніж 10 осіб (підпункт 5);

– робота закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів (крім розміщених у них магазинів), діяльність закладів, що надають послуги з розміщення, закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури (підпункт 6);

– здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі (підпункт 7);

– закладам охорони здоров’я проведення планових заходів з госпіталізації (підпункт 14).

Абзацом шостим пункту 6 Постанови № 392 передбачалося, що обов’язковій самоізоляції підлягають особи, які досягли 60-річного віку.

Пунктами 10, 17 Порядку стосовно осіб, які потребують самоізоляції, встановлено вимогу постійного перебування у визначеному ними місці самоізоляції, утримання їх від контакту з іншими особами, крім тих, з якими спільно проживають, передбачено окремі послаблення щодо режиму самоізоляції.

Конституційній суд ще 28 липня 2020 року визначився, що ТАКІ ОБМЕЖЕННЯ НЕ ВІДПОВІДАЛИ КОНСТИТУЦІЇ, а значить – є незаконними!!!

За п. 3.2 Рішення – Конституційний Суд України зазначив, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Конституційний Суд України наголосив, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом – актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

Так, рішення Конституційного суду стосувалось Постанови Кабміну «за іншим номером» але з контентом, подібним до Постанови про запровадження «карантину вихідного дня».

Ну не може Конституційний суд розглядати кожен наказ/ розпорядження/ Постанову виконавчої влади. Він встановлює, чи відповідають Конституції «певні правила гри» у державі.

КСУ чітко визначив, що «встановлення правил гри у державі» на кшталт «карантину вихідного дня» - можна встановлювати виключно ЗАКОНАМИ Верховної Ради, а не Постановами Кабміну.

Крапка.

«Поганий чи гарний» КСУ – це інший формат суспільних дискусій. Наразі- це легітимний орган державності в Україні.

За Вердиктом КСУ – Постанова Кабміну «про карантин вихідного дня» - поза законом.

Демарш виконкомів – поза законом також.

У межі законності (читай – конституційності) такі дії приводяться належною правовою аргументацією а не емоціями.

P.S.

1. Звісно ж, «підприємців вихідного дня» у біді не залишимо: надаємо правничу допомогу.

2. «Черговий демарш черкаського виконкому» та реагування Банкової саме на «Черкаси будуть чинити опір» – це абсолютно окрема історія. Хотілось би –щоб це була історія України. Соборної України. Демарші за формою та форматом були абсолютно нігілістичні. Реагування Банкової – блюзнірські. Не відомо, що більше руйнує державність. Оцінювати Вам і нащадкам.

Валерій  Макеєв, юрист, адвокат, громадський діяч

* Допис у фейсбуці.