Макеєв: «Золотий унітаз» по-черкаськи

Депутати мають звернутись до Фонду держмайна України щодо передачі комплексу очисних споруд у комунальну власність.

Міськрада Черкас перенесла позапланову сесію з розгляду питання звернення до вищої влади щодо мораторію на тарифи.

Та реальні резерви «покращення вже сьогодні» знаходяться «під ногами».

Резерв перший: Водовідведення.

Про те, що містяни, опосередковано отримуючи послуги із очищення стічних вод від ПАТ «Азот», знаходяться на «пороховій діжці», бідкався колишній мер Черкас Сергій Одарич ще понад 12 років тому: http://chmr.gov.ua/old/?page=news&id=1110

«Через зношеність обладнання очисних споруд та аварійність колектора черкасці живуть як на пороховій бочці: існує великий ризик аварії, що призведе до відключення міста від водопостачання. В цьому разі Черкаси опиняться на межі екологічної катастрофи, – зазначав тоді міський голова Сергій Одарич. – На сьогодні очисні споруди знаходяться в підпорядкуванні приватної структури, яка не зацікавлена ні в їхньому ремонті (постійні пориви призводять до забруднення ґрунтових вод), ні в модернізації (в той час як КП «Черкасиводоканал» впроваджує енергозберігаючі технології, в результаті чого його енергоспоживання зменшилось на 35%), ні в зменшенні затрат (ВАТ «Азот» займає монопольне становище в нашому місті і має значний вплив на ціну водовідведення).

За словами Сергія Овчаренка, щоб забезпечити якісні послуги з водовідведення, необхідно замкнути технологічний цикл комплексу колекторів, для чого очисні споруди потрібно прийняти до міської комунальної власності. За розрахунками фахівців водоканалу, попередня економія витрат підприємства після передачі очисних споруд до міської комунальної власності становитиме близько 1,5 млн. грн. на рік».

Щось змінилось  на краще за 12 років? НІ!

Стало тільки гірше. Ситуація загострилась відразу після обрання нового складу Черкаської міської ради.

23 грудня 2020 року ПАТ «Азот» скерувало до КП «Черкасиводоканал» лист, за яким за «Перевищення концентрації допустимих норм» стічних вод, що просто перекачуються водоканалом на очисні споруди, які знаходяться у користуванні ПАТ «Азот», комунальники мають сплачувати майже 4 млн. грн за тиждень. Звісно, цих коштів у тарифі немає, і вони так чи інакше мають бути сплачені за рахунок містян.

Сама природа «штрафу» – блюзнірська: КП «Черкасиводоканал» не впливає на стоки, що йдуть від унітазів та пралок містян. Він тільки перекачує отримане.

Та чи вправі ПАТ «Азот» взагалі вимагати платежі за послугу? Наскільки правомірним є укладання договору на послуги із очищення стоків? Звідки взялись очисні споруди?

Будемо «Зріти у корінь».

Чому закриті були міські каналізаційні стоки

Розвиток каналізаційної системи м.Черкаси припадає на 60-70-ті роки минулого століття. В цей час були побудовані головні каналізаційні колектори міста та міські каналізаційні очисні споруди.

Міські каналізаційні очисні споруди потужністю 52,0 тис.м3 /добу будувались по проекту інституту Укрлегпромпроект і введені в експлуатацію в 1965 році.

В 70-80-х роках місто переживало період бурхливого розвитку. Будувались нові підприємства, житлові масиви.

Побудовані в 1965 році міські каналізаційні очисні споруди вже не відповідали зростаючим потребам міста в очищенні стічних вод. Крім того, майданчик діючих очисних споруд опинилась в селітебній зоні, і подальше їх розширення і реконструкція стали неможливими.

В середині 70-х років практично завершився процес формування основних виробничих потужностей хімкомбінату ( нині – ПАТ «Азот»).

З метою раціонального використання державних коштів протоколом Ради Міністрів УРСР від 26.02.76 року, було визначено, що при доведенні потужності каналізаційних очисних споруд Черкаського ВО «Азот» до 280 тис.м3/добу, існуючі міські очисні споруди потужністю 52,0 тис.м3/добу повинні бути закриті.

Увага! Фейк! Фейком є те, що деякі «зацікавлені особи» стверджують, що «місто було не в стані утримувати міські очисні споруди», тому «на виручку прийшов «Азот».

Як вбачаємо з вищевикладеного, було зовсім не так.

Тоді було ВСЕ НАШЕ. І Хімкомбінат – державний. Якому за рішенням Ради Міністрів та за державним фінансуванням збільшили обсяг потужностей стічних вод, які, разом з іншим, використовувались для виробничих потреб ПАТ «Азот».

Ми віднайшли унікальний документ: Лист від Держбуду СССР від 23.07.1984 (!!!) Начальнику Облкомунуправління, голові Черкаського міськвиконкому, головному інженеру ПО «Азот», у якому саме і йдеться про планове збільшення виробництва ПО «Азот» та планове закриття міських стічних вод у зв’язку із тим, що останні тимчасово «находятся в городской черте».

На виконання запланованого у 1993 році рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 25.08.93 № 363, у зв'язку з моральним і фізичним зносом, а також наявністю очисних споруд виробничого об'єднання «Азот», міські очисні споруди були закриті та списані. Зауважу, що у мотивувальній частині рішення чітко вказано, що рішення приймається «у зв’язку з передачею міських стічних вод для повного механічного і біологічного очищення на очисні споруди ВО «Азот».

Каналізаційні очисні споруди, які нині перебувають в оперативному управлінні ПАТ «Азот», будувались за державні кошти при дольовій участі міста і промислових підприємств, розташованих на його (міста) території, як загальноміські. При цьому передбачалось, що обсяг стоків від ВО «Азот» складатиме 70 м3/добу, стоки від міста – 210 тис.м3/добу.

Враховуючи тенденції розвитку міста, очікувалось збільшення обсягів стічних вод, тому об'єднані очисні споруди у 80-х роках були розширені, і їх потужність доведена до 310 тис.м3/добу.

На виконання наказу Фонду державного майна України від 20.05.2002 року № 860 «Про передачу очисних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ “Азот”», вони передані акціонерному товариству, але залишаються державною власністю.

Показовим є невід’ємний додаток до вказаного Наказу – Акт приймання – передачі Державного майна (комплексу очисних споруд).

По-перше: цікава вартість майна станом на 2002 рік – понад 68 млн грн, що за курсом 2002 р. становить понад 12 млн дол США, що на сьогодні близько 350 млн. грн.

Друге – це умови передачі:

«Азот» був зобов’язаний:

- вчасно здійснювати капітальний і поточний ремонт очисних споруд, провести у бюро технічної інвентаризації м. Черкаси державну реєстрацію очисних споруд та отримати «технічний паспорт» на споруди.

Наразі ми ще не знайшли підтвердження існування «техпаспорту споруд».

Щодо ремонту, то з наданої мені відповіді випливає, що на щорічний ремонт «Азот» витрачає трішки більше, аніж 2 млн грн. При цьому, за угодою з КП «Черкасиводоканал» вимагається до сплати за рік близько 40 млн грн.

Правовим обґрунтуванням Наказу ФДМУ від 20.05.2002 зазначають нормативний акт про Програму Приватизації на 2000 – 2002 який припинив свою чинність у 2012 році.

Перебування  очисних споруд, які на 90% використовуються для потреб містян, « у безоплатному користуванні» ПАТ «Азот» не відповідає поточному законодавству. Майже у всіх обласних центрах України очисні споруди перебувають на балансі комунальних підприємств, що є абсолютно логічним.

Розпорядження очисними спорудами, переданими у комунальну власність має відбуватись у відповідності до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності».

У зв’язку із вищевикладеним, передача комплексу очисних споруд у комунальну власність має забезпечити безпеку та прогнозованість надання послуги із  водовідведення та знизити поточний тариф.

Фотокопії документів – ТУТ.

Валерій Макеєв, черкаський правник, громадський діяч

Допис у фейсбуці.