Чех: Я більше не маю інфантильних претензій до життя

- Ти ж обіцяв собі більше не брати текстів, а дописувати роман.

- Обіцяв.

- І?

- Зірвався.

Зірвався і взявся за ще один текст. Невеликий, але й він вимагає ресурсу. Мушу кілька днів навколо походити, всім розказати, що пишу новий текст, щогодини повторювати собі, що сідаю працювати, але так і не взятися за нього, відкладаючи до останнього.

Але навчився відмовлятися від усього, що відволікає від зосередження на порожняві. Це теж треба вміти. Зосередитися на абсолютному позачассі. Невагомість, дефлексія, дезорганізація свідомості, навіть в якійсь мірі цинічна байдужість до всього. Мріяти? Жити сподіваннями? Жити спогадами? Давно вже ні. Живеш від п’ятниці до вівторка. Від кави до кави. Від сну до сну. Від тренування до тренування. Від нічного чергування до денних клопотів. Від заправки до заправки. Від вівторка до п’ятниці. Ліс – дорога – ліс – дорога – море – ліс – дорога – ліс.

- Артеме, що змінилося у вас від початку війни?

Артем не відповідає. Артем навіть не думає, як відповісти. Артему байдуже.

За цей рік я розучився говорити, думати, мислити, мріяти, тверезо оцінювати й аналізувати. Більше в собі, менше для інших. З’їм цю шоколадку. От і добре. А ще замовлю собі спортивні штани для занять спортом. А в магазині треба купити миюче і три помідори. А на дванадцятигодинний пост поїде Гусь. А я тут побуду, ближче познайомлюся з новим екіпажом. Або не познайомлюся.

- Артеме, як вплинула війна на вашу творчість?

- Я про це не думаю.

Лінь думати.

- Артеме, у нас є для вас чудова пропозиція. Давайте ви напишете для нас текст, а ми його опублікуємо.

- Мені немає про що писати.

- Про творчість і війну, про ваш досвід, про ваші почуття. Ви вмієте узагальнювати, це цінно.

- Цінно – нові спортивні штани і коли від носіння броніка не сиплеться хребет.

А ще ці паперові листи і листівки, що я отримую. Зі словами і малюнками. З ароматами і побажаннями. З любов’ю і вірою у важливість мого існування.

- Артеме, чого вас навчила війна?

- Я більше не маю інфантильних претензій до життя.

Артем Чех, письменник, захисник України

*Допис з "Фейсбуку"