Дозорець: Лейкоз ВРХ – небезпека і для тварин, і для людей

Лейкоз великої рогатої худоби – це ракове захворювання. Його викликає збудник – вірус. Цей вірус подібний до вірусу, що викликає лейкемію (білокрів’я) в людей. З огляду на це вважається, що лейкоз ВРХ небезпечний не тільки для корів та інших тварин, а й для людей.

У одному з сіл Золотоніського району – в Домантовому – при плановому весняному дослідженні в приватному секторі було виділено 42 корови, аналіз яких є позитивним щодо лейкозу ВРХ.

Відповідно до чинної інструкції, молоко від таких корів забороняється для реалізації – з метою запобігання поширенню інфекції.

Люди в Домантовому про це знали, бо динаміка розвитку захворювання свідчить про її поширення з року в рік. Ми робили приписи, що хвору корову потрібно здати на забій (м’ясо не вважається небезпечним, оскільки його під час приготування піддають термічній обробці), а власники цю тварину залишали вдома, ховали, заражували сусідські тварини. Тож не дивно, що захворюваність росте в геометричній прогресії: торік було зафіксовано 24 хворих тварини, а цього року – вже 42.

Вірус виділяється з тіла тварини і з кров’ю (може передаватися через укуси комах), і з молоком, і зі слиною, і з іншими екскретами, що містять білі кров’яні тільця – лімфоцити. Зараження відбувається при спільному випасанні, при спільному утриманні здорових і хворих тварин. Тому зараз ідеться не про те, щоб урятувати цих корів, а про те, щоб не розповсюдити захворювання, не допустити зараження інших. І не тільки тварин, а й людей, бо така небезпека є!

Ця, здавалося б, цілком зрозуміла ситуація, на жаль, викликала цілий скандал. Власники тварин не згідні з результатами лабораторного дослідження. Вони підозрюють, що на їхній неприємній ситуації хтось намагається «нажитися» – «скупити м’ясо тварин за безцінь». Але ж тварин, хворих на лейкоз, без обмеження приймають на забій. Адже при приготуванні яловичини вірус дуже швидко гине. Інша річ – молоко: навіть при пастеризації чи кип’ятінні може виникнути ситуація, коли прогріється не кожна краплина молока. Тому навіть кип’ячене молоко від «лейкозних» корів використовують переважно на корм свиням.

Я хотів би, щоб кожен, хто причетний до цієї ситуації, дав собі відповідь на запитання: якби ви знали, що ця корова хвора на рак, до того ж рак інфекційної природи, ви брали б від неї молоко для своєї дитинки? Звісно, тварину шкода, але ще більш шкода людину. Тварину можна купити нову, а от людину вже не відновиш...

Звинувачення в упередженості є принизливими для ветеринарів. Такі висновки може робити тільки суд. Змоделюймо подібну ситуацію: людина приходить до лікаря, і той знаходить у неї хворобу. Чи винен у цьому захворюванні лікар? Зрозуміло, що ні. То чому ж у тому, що в тварин виявлено хворобу, має бути винен ветеринар?

Відповідно до чинних норм, власник корови, який не довіряє висновку лабораторії, може протягом 15 днів замовити арбітражне дослідження в Інституті з лабораторної діагностики. Час минув, та ми все-таки дали селянам можливість провести таке дослідження. Але вони привели корів без ідентифікаційних бирок і без документів. Крім того, дехто вимагав провести «передослідження» в іншому місці, не в арбітражному інституті. На жаль, «в іншому місці» не вийде, бо цього не дозволяє закон. На мою думку, власники тварин добре знають, що їхні корови хворі, й просто затягують час.

Сьогодні, 11 травня, я знов побував у Домантовому, спілкувався з людьми. Черговий забір крові на аналіз призначено на завтра. Процедуру визначено вкрай безпристрасну – так, щоб у інституті не знали, кров від якої корови аналізують. Узятий аналіз буде маркуватися не ідентифікаційним номером корови (як це мало б бути), а спеціальним кодовим номером. А список цих кодових номерів із їхньою відповідністю ідентифікаційним номерам зберігатиметься окремо, в опечатаному сейфі сільського голови – аж допоки не прийдуть результати аналізів із інституту.

Отже, для об’єктивності й неупередженості зроблено все можливе. Сподіваюся, ми все-таки не допустимо, щоб демократія на Золотоніщині перетворилася на анархію.

Євгеній Дозорець, начальник управління ветеринарної медицини – головний державний інспектор ветеринарної медицини Золотоніського району

* Коментар «Прочерку»