Степанов: Як я вакцинувався від COVID-19

16 березня 2021, 16:33

Минулої п’ятниці, 12 березня, мені ввели першу дозу вакцини CoviShield від коронавірусної хвороби.

Раніше я став у чергу на вакцинування у мобільному додатку «Дія». Проте, згодом із публікації на рідному «Прочерку» дізнався, що Черкаська ОДА розпочинає відкритий запис на «публічну вакцинацію»: якщо після щеплення медиків у вже відкритих флакончиках залишається кілька доз препарату, їх можуть вколоти публічним особам. Я не був упевнений, чи журналістів зараховують до таких осіб, проте вирішив спробувати і заповнив запропоновану електронну форму.

І от – уже за кілька днів мені зателефонували з облдержадміністрації й запропонували за дві години під’їхати до обласного госпіталю ветеранів, що в мікрорайоні Дахнівка, де залишилося дві дози CoviShield. Приїхавши на зазначену годину в госпіталь, я відповів на декілька запитань лікаря щодо стану мого здоров’я, заповнив анкету – і вже за кілька хвилин отримав щеплення.

Укол у руку був цілком безболісним. Прочекавши пів години в медзакладі (півгодинне спостереження за станом вакцинованого – необхідна складова процедури вакцинації), я поїхав додому. Ані цього дня, ані наступного не мав жодних суттєвих неприємних відчуттів. Хіба що наступного ранку температура піднялася до 36,9 і відчувалася легка слабкість. Під вечір минулося й це. За кілька тижнів на мене чекає ще один такий самий укол.

Тепер – про те, чому я, попри суперечливе ставлення до «публічної вакцинації» (своєрідної форми «пролізання без черги») все-таки вирішив узяти в ній участь.

Передусім, вважав за потрібне внести свій вклад у розвіювання різноманітних міфів, що утворилися навколо вакцинування, а, по-друге, далася взнаки журналістська, дослідницька зацікавленість і бажання спробувати препарат на собі.

Як історик за фахом, я добре знаю, скільки життів забрали й скільки шкоди суспільствам та економікам різних країн завдали епідемії минулого – аж до того часу, поки у широкий застосунок не було запроваджено вакцинування. За логікою речей, інструментом подолання COVID-19 також має стати вакцина. Вакцини можуть бути кращими й гіршими, проте, як каже очільник швидкої допомоги Черкащини Ігор Фесун, навіть якщо вакцина CoviShield ефективна на 60%, то це все одно на 60% краще, ніж без неї.

Звісно, вакцина, як і взагалі будь-який медичний препарат, може мати якусь побічну дію, більш чи менш серйозну. Проте, ризик від її застосування набагато менший, ніж ризик, який може спричинити захворювання на COVID-19. Особисто я маю хронічну хворобу легень, і є велика вірогідність, що коронавірусна хвороба може пройти в мене в тяжкій формі. Крім того, журналістська робота пов'язана зі спілкуванням із багатьма людьми, присутністю на масових заходах. Вакцина Oxford/AstraZeneca, що б про неї зараз не писали, розроблена в Оксфордському університеті, успішно пройшла всі стадії випробувань. Не бентежить мене й те, що CoviShield – це аналог вакцини Oxford/AstraZeneca, вироблений в Індії. Індія, попри те, що є країною «третього світу», – знаний і досвідчений виробник ліків. Ще в Радянському Союзі мало не половина імпортних ліків була саме із Індії. Й сьогодні більшість фармацевтичних корпорацій – світових лідерів мають виробничі потужності в цій країні.

Ясна річ, кожен, хто має можливість сьогодні зробити щеплення від COVID-19, буде керуватися власними явленнями про якість і безпечність вакцини, яка через пасивність міністерства сьогодні для українців є єдиним можливим «вибором». Моя особиста позиція – треба вакцинуватися.

Максим Степанов, журналіст «Прочерку».

* Допис для «Прочерку».

Інші матеріали по темі: