Цьогоріч, незважаючи на війну, в Черкасах поновилися археологічні дослідження, які проводить Черкаська експедиція Інституту археології НАН України (начальник – Д. Куштан). Під час розкопок на території черкаського Подолу, в межах культурного шару пізньосередньовічно-ранньомодерного міста виявлено цікаву знахідку – металевий перстень-печатку. Його щиток округлий, суцільний із дужкою. На плоскій поверхні щитка ювеліром вигравіювано матрицю-негатив печатки, яка зображує сцену за участі групи людей, поміщену в округлу рамку. Гравіювання досить схематичне, тим не менше нам вдалося «дешифрувати» зображення на печатці – це біблійний сюжет «Соломонів суд».
На відтиску печатки праворуч бачимо крупну фігуру людини в короні – царя Соломона з піднесеними догори руками, який сидить на троні (коло голови літера «С» – «Соломон»). Перед царем (практично в центрі композиції) стоїть воїн, одною рукою він заніс над собою меч, а іншою – тримає за ногу немовля. З протилежної сторони від воїна – фігура жінки, одна рука якої простягнута в бік царя та воїна. Інша жіночка у благальній позі припала до ніг царя. Історія про суд старозавітного іудейського царя Соломона, яка пояснює дане зображення, викладена в Біблії в «Першій книзі царів» (3: 16-28):
…Тоді прийшли дві жінки блудниці до царя й стали перед ним.
Одна з них каже: «Прошу тебе, мій пане! Я й оця жінка живемо в одній хаті, і я породила при ній у тій хаті.
На третій же день, як я породила, злягла й ця жінка. Були ж ми удвох, нікого чужого з нами в хаті не було, лише нас двоє було в хаті.
І вмер синок цієї жінки вночі, бо вона його приспала.
Встала вона посеред ночі, взяла мою дитину з-під мого боку, як слугиня твоя спала, та й поклала його до свого лона, свою ж мертву дитину поклала до мого лона.
Встала я вранці годувати мою дитину, - аж воно мертве. Та як придивилась до нього вранці пильно, бачу, що це не моя дитина, яку я породила.»
А друга жінка каже: «Ні, моя дитина жива, а твоя дитина мертва.» А та: «Ні, твоя дитина мертва, а моя жива.» І змагались отак перед царем.
І сказав цар: «Ця каже: оце моя дитина, та, що жива, а твоя дитина мертва. А та каже: ні, твоя дитина мертва, а моя жива.»
І повелів цар: «Подайте мені меча!» І принесли меча перед царя.
Тоді цар наказав: «Розітніть живе дитятко на двоє та дайте цій половину й тій половину.»
Каже тоді цареві жінка, дитина якої була жива, - бо серце її зворушилось із жалю за своїм сином: «Прошу тебе, мій пане! Нехай дадуть їй дитинку, нехай не вбивають!» А друга каже: «Нехай не буде ні мені, ні тобі! Розтинайте!»
І розсудив цар: «Дайте тій першій живу дитину, не вбивайте. Та її мати!»
Як же почув увесь Ізраїль про царський присуд, то всі сповнились пошаною до царя, бо зрозуміли, що в ньому була мудрість Божа, щоб судити.
Цей сюжет був досить популярним у мистецтві Старого Світу протягом значного періоду: від готики (XIV ст.) до романтизму (поч. XIX ст.). Окрім фресок, картин, гравюр, скульптур тощо, він побутував і в сфрагістичній культурі – прикрашав матриці печаток. Це підтверджують десятки перснів-печаток з сюжетом «Соломонів суд», які, зазвичай, датуються кін. XVII – XVIII ст. Вони мають різні якості виконання й ступінь деталізації, але характеризуються досить усталеною композицією, подібною то тієї, що ми бачимо на перстні з Черкас.
Достеменно невідомо, кому належав цей перстень-печатка. Вочевидь, його міг собі замовити якийсь черкасець, котрий не мав можливості похизуватися іменною печаткою з родовим шляхетським гербом, але дуже хотів на манер шляхти завіряти свій підпис чи кореспонденцію восковою чи сургучевою печаткою. З огляду на сюжет – справедливий суд – власник такого перстня міг мати якесь відношення до суддівства та юриспруденції.
Дмитро Куштан, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології Національної академії наук України
* Допис у фейсбуці.
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису