Ця традиція бере початок з «параду» ювілеїв міст за часів СРСР: Москва-800 у 1947 р., Київ-1500 у 1982 р., Черкаси-700 у 1986 р. та ін. При цьому більшість цих дат є суто символічними, «округленими» і останнє слово тут належало, на жаль, не археологам та історикам, а компартійним функціонерам.
Спробуємо розібратися, чи маємо ми історичні підстави святкувати 733-ю річницю Черкас?
Головними «аргументами» для святкування 700-річчя у 1986 р. були: 1) легенда про заснування міста черкесами після 1284 р.; 2) літописні згадки про місто в контексті «київського походу» великого литовського князя Гедиміна на поч. 1300-х рр. Хоч і зазначалося, що є археологічні підтвердження існування Черкас наприкінці XIII – початку XIV ст., але це не відповідає реаліям – ні дослідження, що проводив археолог-краєзнавець М. Пономаренко у 1950–80-х рр., ні експедиція Інституту археології АН УРСР під керівництвом В. Петрашенко 1982 р., ні пізніші розкопки на території міста не виявили матеріалів цього часу.
Поглиблений аналіз перелічених аргументів доводить їх абсолютну ненадійність і хибність.
Так, легенда про заснування Черкас вихідцями з Північного Кавказу (черкесами) створена у XVIII (!) ст. російськими істориками Татіщевим і Болтіним. На чому ж вона заснована? В російських літописах згадується, що 1283 р. баскак Охмат, узявши на відкуп увесь Курський край, заснував слободи; слобожани вдалися до грабунків, через що 1284 р. рильський князь розігнав «охматові» слободи. Ні слова про Черкаси і черкесів – ті з’являються лише в інтерпретації російських істориків, щоб таким чином пов’язати розбійників-черкесів із козаками-черкасами!
Другий аргумент – згадка про Черкаси в контексті «київського походу» Гедиміна також не витримує критики. Литовсько-руські літописи, у яких згадується ця подія, створені після сер. XVI (!) ст. Ще наприкінці ХІХ ст. відомий історик В. Антонович довів, що «похід Гедиміна» не що інше, як історична містифікація. Цей сюжет з’явився у пізніших літописних зводах і, напевне, тут мало місце запозичення за аналогією із походами нащадків Гедиміна великих князів Ольгерда та Вітовта, які відбулися через 60–100 років після описаних подій.
Відомий і ймовірний «замовник» цієї містифікації – київський воєвода сер. XVI ст. князь Януш Юрійович Гольшанський, який таким чином хотів довести свої династичні претензії на Київ і Київську землю. За сфабрикованими літописами, саме його міфічного предка Ольгимунда Гольшанського, як свого «кревного»-родича, Гедимін, нібито, призначив своїм київським намісником (із титулом князя київського). Хоча, насправді, першим реальним київським князем із роду Гольшанських був Іоанн Ольгимундович, який жив майже через 100 років після описаних подій і був призначений на цю посаду Вітовтом (знову запозичення за аналогією!). Тож, жодних підстав для ствердження того, що Черкаси існували на поч. XIV ст., не існує.
Прийшов час попрощатися з імперськими та радянськими кліше й стереотипами в історії. Думайте, аналізуйте, читайте.
Коли ж таки були засновані Черкаси? Достеменно відомо, що військово-політичні передумови для цього виникли після битви на Синій Воді (1362 р.), коли литовсько-руські війська звільнили Київщину і Поділля від влади Золотої Орди. У 1380–90-х рр. Черкаси вже згадуються в документах. Існування міста на рубежі XIV–XV ст. підтверджують і результати археологічних досліджень.
Докладніше про це:
Куштан Д., Ластовський В. Археологія та рання історія Черкас. – Київ–Черкаси: Ін-т археології НАН України, 2016.
Дмитро Куштан, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології Національної академії наук України
* Допис у фейсбуці.
реклама
Коментарі
А так получается, что "ваши объяснения появления города никуда не годятся", а вот мое истинное, но точное время появления города я вам тоже не скажу.
Тепер одне й те саме кожного року у вересні друкуватиме?
Він крішнаїт? Справді вірить, що від кількості повторів "харікрішна-крішнарама" щось зміниться?
Стрічка RSS коментарів цього запису