Цінності суспільства залежать не лише від результатів виборів, а від кожного з нас. 31 березня Україна має зробити вибір. Вибір важливий. Але разом з тим – вибір черговий. Якщо пригадати всі попередні президентські кампанії, то можна побачити, що щоразу вибір очільника держави був обставлений як останній і рішучий бій. Як доленосне рішення, від якого залежить або мирне процвітання країни, або її крах та зникнення з карти світу.
Але щоразу виявлялося, що джерелом по-справжньому важливих і дійсно доленосних подій та змін завжди залишалися ми самі – люди, український народ.
Це українці виходили на майдани, коли доводилося захищати власні права від знахабнілих чиновників.
Це люди не давали силовикам перетворити Україну на нову версію ГУЛАГу.
Це люди захищали свою країну і свою свободу, коли на них зазіхнув божевільний загарбник.
Навіяти думку про те, що чергові політичні вибори є фінальним випробуванням перед світлим майбутнім, можна тільки інфантильному суспільству із свідомістю дитини чи підлітка. Але українське суспільство навряд чи має право вважати себе таким.
На наших землях виникла одна з наймогутніших і найрозвинутіших держав свого часу – Київська Русь.
Київ є однією з найдавніших світових столиць, що існують сьогодні.
І тому теревенити нескінчені байки про «молоду державу», яка повністю залежить від фігури свого тимчасового глави, нам не потрібно.
Ми – доросле суспільство, звикле до пошуку компромісів і згладжування тих конфліктів, із яких щоденно складається життя.
І ми випередили в цьому безліч інших держав, що лише навчаються цим необхідним навичкам у глобалізованому світі.
Світі, в якому ми повинні постійно мати справу з абсолютно різними спільнотами.
Світі, об'єднаному відмінностями.
Світі, в якому спільну мову можна знайти лише завдяки спільним цінностям.
І це логічно. Життя дорослих людей і успішного суспільства має ґрунтуватися на позачасових цінностях, а не на ефемерній політичній кон'юнктурі, що змінюється з кожним подихом вітру історії.
Якщо нашими цінностями будуть безвідповідальність і байдужість до майбутнього, то результатом цього стане дитячий алкоголізм, наркоманія, пристрасть до азартних ігор і насильство. Які вже сьогодні є хворобами нашого суспільства.
Якщо нашими цінностями буде бажання увірвати ласий шматочок без оглядки на моральні норми, то результатом цього буде та сама нескінченна корупція, в якій ми за звичкою звинувачуємо вищі ешелони влади, але тільки не самих себе.
Але якщо цінностями будуть справедливість, рівність, творення, соціальна гармонія, невпинний поступ у культурі, науці та спорті – тоді ми отримаємо по-справжньому гідне майбутнє. Те, за яке варто боротися.
Як боролися проти кріпацтва наші пращури, для яких свобода була найвищою цінністю. І завдяки яким ми і наші діти не зростаємо в рабстві.
Саме нашим цінностям, нашому прагненню якісних змін має відповідати той вибір, що ми зробимо у неділю. Зробимо, пам’ятаючи, що навряд чи кати стануть праведниками (хоча й такі випадки є в Святому Писанні).
Президентська кампанія добряче засмітила наш публічний простір.
Наші бесіди, телевізійні ефіри, сторінки сайтів і газет просякли численні симулякри, народжені політиками.
Кандидатські гасла – це порожні пародії на справжні думки і справжні цінності. І тому нашим завданням має стати наповнення цього простору тими цінностями, що мають реальне значення.
Відповіддю на атаку пустопорожньою нісенітницею, яку несуть політики, з боку лідерів думок українського суспільства, видатних інтелектуалів, культурних діячів та кожного свідомого громадянина має стати розмова про цінності.
Саме для цього запущений проект «Конституція цінностей», в якому вже взяли участь такі світлі уми, як письменник Юрій Андрухович, режисер Роман Балаян, літературознавець Григорій Грабович, філософ Вахтанг Кебуладзе, Євген Уткін та інші вітчизняні й світові інтелектуали.
Нашою ціллю є створення своєрідної хартії цінностей, що має регулювати життя нашого суспільства. Інакше спроби політиків збити нас з пантелику колись таки увінчаються успіхом.
Аби вплинути на політичний курс держави, цього року міжнародний економічно-гуманітарний форум Ukrainian ID також буде цілком присвячений цінностям.
Цінностям, що повинні зробити людину головним скарбом і бенефіціарієм держави, а економіку гуманнішою – наперекір зазіханням на ресурси країни, на нашу екосистему й на гідність наших людей.
Як зазначив для майбутньої «Конституції цінностей» Григорій Грабович, суспільство самостійно має шукати відповіді на ті питання, які держава з тих чи інакших причин не спроможна вирішити, й брати на себе відповідальність за їхнє ефективне рішення заради успішного завтра.
Ми запрошуємо до діалогу кожного українця, який усвідомлює свою відповідальність за те, як з наших цінностей, думок і вчинків формується наша країна.
Ми закликаємо до символічного флешмобу: думати про цінності та говорити про них за першої ж нагоди.
Нехай цінності стануть нашою ціллю. Ми маємо бути вимогливими до держави: щодо створення засобів їхнього досягнення. Та вимогливими до самих себе: керуватися цінностями, прагнути цінностей та дотримуватися їх.
Це непросте й доволі амбітне завдання. Й воно не має кінцевого терміну. Адже ціннісна держава не буде створена ані 31 березня, ані 21 квітня. Плекати надій з цього приводу не варто.
Україну, сповнену цінностями, маємо творити ми самі. Кожен день нашого життя.
Наталія Заболотна, президент Фонду гуманітарного розвитку України, родом із Черкас
* Допис для УП.Життя.
реклама
