Сьогодні дехто розповсюджує неправдиву інформацію про те, що «сьогодні-завтра» можуть бути відключення водопостачання. Ні! Сьогодні підприємство «Черкасиводоканал» працює стабільно. Дніпровська водоочисна станція має повні резервуари запасеної чистої води, і немає жодних передумов, за яких могла б зупинитися робота насосної станції. Але я все-таки хотів би нагадати, яким чином відбувається водопостачання Черкас і чому, на мою думку, відбулася надзвичайна ситуація із кількаденним відключенням води черкащанам.
Дніпровська водоочисна станція – це головне джерело водопостачання міста Черкаси. Там розташована насосна станція першого підйому, на якій відбувається забір води із річки Дніпро. Потім – блок водоочисних споруд, резервувари чистої води і насосна станція другого підйому, яка подає воду в резервуари насосної станції третього підйому.
Остання розташована поблизу Інституту пожежної безпеки. Там є три резервуари чистої води: два по 10 тисяч кубічних метрів і один – 20 тисяч кубічних метрів. Ці 40 тисяч кубічних метрів – це той об’єм води, який ми утримали в ці небезпечні дні, щоб не допустити руйнування системи водопостачання Черкас.
18-19 січня Дніпровська водоочисна станція майже добу була повністю зупинена. Але воду на місто ми не переставали подавати. Це не означає, що вона текла з кранів усіх черкащан, але вона була в трубопроводах, що дозволяло не потрапити туди повітрю. Врахуйте, що система водопостачання міста – це 460 кілометрів водопровідних мереж, із них 70 кілометрів – це водоводи діаметром 1000, 800 і 900 міліметрів, які подають воду з насосної станції третього підйому до власне Черкас. Далі йде розгалужена мережа водопроводів.
Зараз іноді кажуть, що можна було б забезпечити резервні джерела водопостачання, облаштувати генератори. Насправді технічно це практично неможливо. Було б необхідно встановити генератори потужністю близько 2 мегават, яких в Україні на сьогодні немає і які за кордоном коштують сотні мільйонів гривень.
Але насправді в таких генераторах реальна потреба відсутня.
Поясню. За 40 років експлуатації водоочисної станції це був перший випадок її тривалої зупинки. Є дві лінії на 110 кіловольт, які подають електроенергію на Дніпровську водоочисну станцію. На жаль, трапилося таке, що зупинилися вони обидві... Чому так сталося?
Ці лінії проходять по лісу. Коли їх будували, були забезпечені лісові просіки шириною 20-25 метрів. Тоді висота навколишніх дерев була 5-6 метрів, тож із урахуванням висоти опор ліній електропередач (більше 10 метрів) такої ширини просіки було цілком достатньо.
Минуло 40 років. Ви бачили фотографії у «Фейсбуці» – сосни з двох сторін від лінії електропередач ростуть висотою вже 28-35 метрів. При сильному вітрі або від снігу ці сосни ламаються, гілки падають на дроти, відбувається їх пошкодження. А іноді обходиться і без пошкоджень – від гілок спрацьовує автоматика, яка просто вимикає лінію на цій ділянці.
Першочергове, що треба зробити, щоб у подальшому уникнути цих ситуацій, – це збільшити ширину охоронної зони експлуатації лінії електропередач до таких розмірів, щоб найвищі дерева, які ростуть обабіч і можуть бути пошкоджені негодою, при падінні не пошкоджували ліній. Якщо це буде зроблено, в подальшому подібного не може повторитися.
По великому рахунку, сьогодні ще існує загроза повторення неприємної ситуації – в разі, якщо будуть великі буревії чи снігопади. Сьогодні попадали найслабкіші дерева, залишилися сильніші. Сподіваємося, що вони витримають. Природа дає нам час, щоб ми виправили помилки, які було допущено невчасною прочисткою лісових просік.
Тепер – щодо резервних джерел водопостачання. У 1986 році було збудовано резервне джерело водопостачання – Вільшанську водоочисну станцію на річці Вільшанка. Але цю станцію було збудовано на випадок погіршення якості річкової води в Дніпрі. Подача води з Вільшанки відбувається в очисні споруди Дніпровської водоочисної станції. Тобто, Вільшанську станцію можна задіяти тільки за умови нормальної роботи Дніпровської станції. В даному разі, оскільки Дніпровська станція не працювала, не можна було задіяти і Вільшанську станцію.
У Черкасах є ще артезіанські свердловини. Їх ми використали для того, щоб підвозити воду в мікрорайони автомобільним транспортом. Служба ДСНС допомагала нам автомобілями, в тому числі й пожежними. Останні, по правді кажучи, не зовсім призначені для підвозу води населенню. Вони не мають санітарних книжок. Їх залучали до гасіння пожеж, у тому числі на Ірдинських болотах, тож у них набирали воду з річок. Після цього ємкості, ясна річ, не знезаражували. У деяких залишилися залишки річкової води. Не була знезараженою й вода із артезіанських свердловин. Хоч ця вода сама по собі й непогана, але, перевезена в пожежних машинах, вона стала технічною (хоча за умови кип’ятіння її й можна було споживати).
Ми порахували, що для сталого забезпечення міста питною водою необхідно 70 точок. Місто сьогодні не має необхідної кількості транспорту для того, щоб підвозити воду в кожну з них. Тому, виходячи з наявної техніки, було визначено 10 точок, у які підвозили воду.
Завдяки депутатам міської ради наше підприємство цьогоріч отримало один автомобіль. Але ним ми, звичайно, не могли розв’язати всю проблему підвезення питної води. 2 автомобілі нашого підприємства підвозили воду майже винятково в медичні заклади.
У подальшому з цього треба зробити висновки: місто повинне мати необхідну кількість автотранспорту для підвезення саме питної води. Розвозити воду потрібно тільки питну – для уникнення можливих епідемічних ситуацій, особливо небезпечних у літній період. Ми подамо свої пропозиції міському голові, депутатському корпусу щодо повної модернізації резевного джерела водопостачання (артезіанської води).
Теоретично, в перспективі можна розглянути питання про проведення підземної лінії електропередач для живлення Дніпровської водоочисної станції. Розглядається також варіант залучення в екстрених ситуаціях когенераційних установок «Черкаситеплокомуненерго», які працюють на газу і виробляють близько 5 мегават електроенергії. Але ми порахували, що вартість самого кабелю лінії електропередачі від черкаської вулиці Онопрієнка, де розташована найближча когенераційна установка, до Дніпровської станції становитиме близько 70 мільйонів гривень. Загальна вартість будівництва такої лінії становитиме сотні мільйонів гривень. Тож, мабуть, ліпше зробити акцент на розчистці лінії електропередач від високих дерев.
Сергій Овчаренко, директор КП «Черкасиводоканал»
* Із виступу на прес-конференції 22 січня.
реклама
Коментарі
Ця аварія говорить, що керівник Водоконалу не встигає за часом і не прогнозує можливі надзвтчайні ситуації.
Приклад?
Дитина загинула через відсутність люка. Керманичи міста та водоканалу кинулися займатися люками і навіть потратили більше 10 мільйонів під це діло.
Тепер місто три дні було без води і тільки тепер у них відкрилися очі на необхідность дублюючоі дизельстанції. Так вони є і повинні бути на всіх об'єктах життєзабезпечен ня. Наприклад, у лікарнях і навіть на фермах для скота. А от про людей не подумали
люк з дитячою жертвою-ВК не при ділах ,вину не визнає. Тепер ця біда. Пора громаді ставити питання про моральні і матеріальні збитки. Нас доять комунальними тарифами,а замість відповідальност і - несуть якусь фігню
З одного боку обласний центр м.Черкаси з населенням 300000 осіб та басейном Кременчуцького водосховища, а з другого - районний центр м.Прилуки з населенням 56000 осіб та зовсім невеликою р.Удай. Що далі?
Як Ви не розумієте хіба таку здоровяку біля свого дому поставиш
За 30 лет работы черкасского Водоканала во главе с Овчаренко на тарифах на уровне себестоимости и ниже - мы ИМЕЕМ воду в кранах. Нынешняя авария - вина энергетиков, а не Водоканала. А чтобы поменять трубы городской водопроводной сети - нужно поднять тариф на воду минимум вдвое,и то лет 10 потребуется. Делать это - НАДО. Но для этого - МЫ должны избрать городскую власть, которая готова будет принять такое решение. И не визжать потом о высоких тарифах. А подешевле - только то дерьмо, что течёт из проржавевших труб.
Стрічка RSS коментарів цього запису