Слєпцовський: Зустріч з Холодним Яром

У Холодному Яру я бував безліч разів, але щоразу знаходжу там щось нове: нові враження, нові цікаві факти про яскраву історію цього краю, нові знайомства… Але уявіть, що відчувають люди, котрі опиняються тут уперше, котрі лише чули про Холодний Яр, про гайдамаків, про їх ватажка Максима Залізняка, про славетний дуб, названий його ім’ям, про Мотронин монастир? Саме для цих людей — військових, які служать в одному з підрозділів на Смілянщині, — була поїздка до Холодного Яру, організована військовим капеланом, настоятелем храму святої мучениці Євгенії панотцем Богданом Степчуком разом із командирами. Ніхто з них жодного разу не бував у цьому історичному лісовому урочищі.

Розпочалася поїздка з відвідування локації, яка є однією з головних у Холодному Яру: 1000-літній дуб Максима Залізняка. Туристи їдуть сюди нескінченним потоком: комфортабельними автобусами, власними автівками, разом з екскурсоводами і самотужки, надіючись дізнатися про місцеву історію з довідників, що продаються біля входу, а також на інформаційних щитах. Нам пощастило, бо смілянка Наталія Міненко, яка супроводжувала військових, розповідала про багато цікавих фактів, маючи досвід краєзнавця і екскурсовода. Нині вона — головний спеціаліст відділу освіти, охорони здоров’я, культури та спорту Черкаської райдержадміністрації.

Після того, як гості дізналися про моторошну трагедію жителів хутору Буда, які були розстріляні німцями майже вісімдесят років тому, усі вирушили до стрункого дерев’яного храму, що височить неподалік старожилу-дубу. Це — перша церква, яку було побудовано і освячено на честь останнього кошового отамана Петра Калнишевського. Цей діяч був канонізований Українською Православною Церквою (на той час Київського Патріархату) у 2008 році, відтоді незламний отаман шанується всією церковною повнотою як святий праведний Петро Багатостраждальний. Його життя було дійсно сповнене багатьох невимовних страждань, подвигів і слави. Достатньо згадати, що Петро Калнишевський у віці 80 років став кавалером найвищого ордена Російської імперії — Андрія Первозванного, йому присвоєно військовий чин генерал-поручика російської армії. Натомість імператриця Катерина ІІ, яка незадовго перед тим уславила себе підступною політикою щодо холодноярських гайдамаків, подавивши повстання Коліївщини, і цього разу «віддячила» мужньому козакові, розігнавши Запорізьку Січ і запроторивши її останнього отамана до північного Соловецького монастиря, де він провів 25 років у цілковитій ізоляції від усього світу і можливості людського спілкування. Тепер він у сонмі українських святих, до нього моляться, його прохають допомогти здолати нинішню російську навалу.

Далі гості ступили на галявину, встелену першоцвітами — підсніжником складчастим, який є справжнім холодноярським дивом, а його походження досі не до кінця відоме. Дослідити цю надзвичайно рідкісну рослину щовесни до Холодного Яру з’їжджаються вчені з академічного інституту ботаніки, з Великобританії, з інших країн, локації підсніжника пильно стережуть місцеві волонтери. Цієї весни можливість помилуватися цією рослиною відкрито уперше за час війни, хоча ця локація є найменшою за своєю площею: до інших відомих локацій — зокрема «Гульбище», що з боку с. Жаботин, — поки що відвідувачам зась.

Тут, побіля пам’ятного знаку «Склик», гості дізналися про Коліївщину, про історичні передумови, перебіг та наслідки цієї кривавої історичної події, включно про гайдамацьку Голгофу — про Кодню. Відтак подальша зустріч із Мотронинським монастирем, правда про життя мужнього захисника Православ’я і патріота України ігумена Мелхиседека, якого та ж сама Катерина ІІ виставила головним винуватцем кривавих подій козацького повстання, була для гостей особливою. Дивно їм було дізнатися про те, що цей монастир і досі підпорядкований УПЦ московського патріархату, що тут не моляться українською мовою, а у тутешніх крамницях навряд чи побачиш книжки, написані тією ж мовою. Мабуть, чинну ігуменю і черниць такий стан справ влаштовує.

Однак молитва українською мовою залунала неподалік цього монастиря: потужна, щира молитва, коли гості схилили свої голови біля меморіалу на честь Героїв 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр», котрі поклали свої голови за волю України у нинішній кривавій війні проти російських окупантів. А на завершення, після спільної молитви, пролунав Славень України.

Дякуючи дружині панотця Богдана Степчука — паніматці Марії — українська пісня супроводжувала весь час, поки гості подорожували Холодним Яром. Лунали зворушливі патріотичні пісні, повстанські співи. Дехто з тих, хто ходив поруч, здивовано роззиралися, а декотрі й долучалися: і до українського співу, і до української молитви.

Командири, котрі супроводжували військових, щиро дякували за організовану поїздку і висловили побажання продовжити знайомство зі Смілянщиною, з усім нашим козацьким краєм. Хочуть побувати у Чигирині, у Суботові, піднятися на Шаєву гору, відвідати рештки Виноградівського монастиря, що у Малому Старосіллі. Визначних місць довкола багато. Але найголовніше сьогодні — Перемога над рашистами. Після неї часу для захоплюючих подорожей буде незрівнянно більше.

Олександр Слєпцовський, журналіст і письменник, фото автора

*допис з "Фейсбуку"