Слєпцовський: Коли чоловічим колективом керує жінка

Є у Смілі установа – комбінат «Дніпро», про яку мало хто знає, крім того, що там щось зберігається. А що саме, скільки, для кого, для чого – це вже не для широкого загалу. А місце, де розташована ця установа, здавна називається «поштовим» – не тому, що тут є пошта, а тому, що сама ця установа від початку свого виникнення була секретною, «поштовим ящиком».

Історія виникнення і створення установ подібного роду має надзвичайно давнє минуле. У всі часи, у всіх народів, у всіх державах завжди існували свої запасники – схрони на всяк випадок. Адже може трапитися будь-що: масштабне стихійне лихо, неврожай, крупна техногенна катастрофа, широкомасштабні воєнні події… Наприклад, іще у XV столітті на Русі будували житні амбри для зберігання зерна, а згодом впроваджені грошові та хлібні накази для збирання зерна на випадок війни. Тож дбайливий господар дбає про запас усього: зерна, продуктів харчування, медикаментів, різноманітної техніки, паливно-мастильних матеріалів, зброї…

Що зберігається на території понад 20 га, де від 30-их років минулого століття знаходяться склади держрезерву, ми не будемо розказувати, бо самі не знаємо – крім того, про що можна знати. Але нам достеменно відомо, що це територія, де відсутні крадіжки: не тому, що всюди встановлені сучасні системи спостереження і контролю, а тому що люди просто не крадуть – настільки високий рівень свідомості. А працює тут майже 100 чоловік: фахівці-доглядачі, вантажники, охорона, представники інших професій. Здебільшого чоловіки. Споконвічна спокуса щось покласти в кишеню і винести тут викоренено. У разі ж виявлення щось подібного працівник звільняється без шансів влаштуватися тут в майбутньому. Бажаючих потрапити сюди не бракує: і зарплата висока – у середньому понад 16 тисяч гривень, і умови праці на високому рівні, і соціальний захист не на папері, і реальна турбота про кожного члена колективу. Наприклад, щоби працевлаштуватися майстром з вантажних робіт, конкурс на одне робоче місце становить 20 чоловік. Тому й дорожать тим, що мають.

Керує усім цим господарством Наталія Михайлівна Матусевич – керівник сучасної генерації: освічений спеціаліст, всебічно розвинута людина, володіє іноземними мовами, вивчає досвід інших країн, шукає і знаходить вигідних партнерів. Сучасний світ суттєво розширив кордони і темпи ділового партнерства, а сучасна логістика – комплексна система зберігання, транспортування та обробки різноманітної продукції – настільки відрізняється від того, чим вона була порівняно нещодавно, що топтатися на місці, користуватися «дідівськими» технологіями – значить жити собі в мінус.

Пані Наталія очолює колектив державної установи «Дніпро» останні три роки, і саме за цей період комбінат повністю змінив своє життя зі збитків на прибутки. Вона зізнається, що за останні 30 років незалежного життя держава практично нічого не виділяла на підтримку та розвиток установ цього профілю, тому мусили виживати за принципом: «спасіння потопельників – справа самих потопельників». Розпочавши з 2 мільйонів гривень, комбінат «Дніпро» нині вийшов на рівень 23 мільйонів прибутку завдяки ефективному менеджменту та інвестиційної політиці.

– Я приїхала сюди, щоби прищепити людям корпоративну культуру управління, європейський досвід, – каже Наталія Матусевич.

Тут робиться багато корисного для того, щоби люди наочно побачили переваги праці в нових умовах, тому члени колективу часто бувають за кордоном, вивчають тамтешній досвід, проходять стажування. Та й сама керівник не сидить на місці, не почиває на лаврах того, що вдалося досягти: вона постійно їздить за кордон, спілкується з потенційними інвесторами, виходить на нових партнерів. Іноземці тут теж часті гості, багато з них зацікавлені використовувати вигідне розташування Сміли для вирішення своїх логістичних проблем. Між іншим, є й такі, хто, переконавшись в надійності та якості умов зберіганні, використовує складські потужності комбінату «Дніпро». Мабуть, для всіх, як і для нас, стане справжнім відкриттям, неабиякою несподіванкою, коли ви дізнаєтесь, що у Смілі, на цих складах зберігається цукор, який іде на стіл… королеви Великобританії.

Наразі ведуться переговори з Китаєм: є підстави сподіватися на те, що Смілу буде включено у новітню програму «великого шляху» з Китаю до Європи.

А іще тут вже створюють унікальний музей цукру, де зберігатиметься все, що має відношення до історії його виробництва і зберігання.

Нещодавно колектив комбінату «Дніпро» пережив лихоманку, пов’язану зі спробою рейдерського захоплення: охочих прийти на готове всюди вистачає. Але колектив відстояв свої законні права і продовжує розвиватися, маючи непогані перспективі і впевненість у завтрашньому дні.

Олександр Слєпцовський, журналіст

* Допис у фейсбуці.