Слєпцовський: Лінія життя і смерті

«Передок»... Це слово увійшло в наш обіговий лексикон невдовзі після початку російської агресії на сході України. Але «передок» – це не лише визначена на штабних картах передова лінія оборони, розмежування, де до противника палицею докинути. «Передок» – це лінія життя і смерті, це подих смерті на кожному кроці. «Передок» – це надія залишитися живим і неушкодженим після ворожого обстрілу. «Передок» – це шанс не загинути, стати переможцем, знову побачити щасливі посмішки своїх рідних і близьких…

Саме на цій лінії життя і смерті, на лінії боротьби сьогодні знаходяться медпрацівники – ті, хто вступив у битву з небезпечним «коронованим» вірусом.

Станція швидкої допомоги – це без перебільшення медичні спецпризначенці, які першими стикаються з небезпекою.

– Звичайно, ми продовжуємо виїжджати на інші екстрені виклики, пов’язані не лише з підозрою на коронавірус, – каже головний лікар смілянської станції Володимир Лимаренко, який працює тут понад 25 років. – Але мусимо визнати, що рівень паніки серед населення наразі настільки високий, що люди, які реально потребують нашої оперативної допомоги, бояться викликати «швидку», щоби раптом не заразитися. Додають цих панічних настроїв різноманітні плітки, чутки, а також елементарна необізнаність, як поводити себе в умовах карантину.

Поки ми спілкувалися з паном Лимаренком, бригада екстреної допомоги зібралася виїхати на Кам’янку: звідти надійшло повідомлення про підозру на новий спалах COVID-19 в одного з тамтешніх хворих. Сміла надає допомогу й цьому району, який на сьогодні залишається найбільш ураженим небезпечним вірусом. Фельдшер Ірина Васильєва і водій Олександр Доброштан виїжджають у спеціальних епідеміологічних костюмах, які сьогодні застосовуються повсюди, щоби захистити від ураження самих медиків.

А водій Микола Дорожко, який працює тут 23 роки, чекає на черговий виклик вже у межах Сміли.

У районі ж на базі Центру первинної медико-санітарної допомоги створено 4 бригади, які виїжджатимуть на виклики, пов’язані з підозрою на коронавірус, але без наявних ознак для негайної госпіталізації. Ці бригади братимуть на місці проби для аналізів, а от оброблятимуть їх у вірусологічної лабораторії. У складі кожної такої мобільної бригади є водій, медичний працівник, а за потребою – ще й лікар та представник поліції. Мобільні бригади Центру первинної медичної допомоги у першу чергу обстежуватимуть осіб, які перетнули кордон за останні 14 днів та тих, хто зараз перебуває на самоізоляції, а також осіб, як контактували з хворими на коронавірус, деякі інші категорії. Завідувачка клініко-діагностичної лабораторії районної багатопрофільної лікарні імені Софії Бобринської Надія Кохан каже, що там готові оперативно реагувати, якщо виявиться людина, інфікована коронавірусом або його носій.

– Нинішня тривожна ситуація повинна навчити всіх нас: і владу, і органи медицини, і простих людей, – переконана керівник районної лікарні Зоя Зирянова. – Чомусь все для нас трапляється зненацька: зима, морози, засуха, злива, а тепер от масштабна пандемія, якою охоплені цілі континенти. Ми повинні навчитися прогнозувати і вчасно реагувати – так, як це робиться в реальній бойовій обстановці: «виявити і знешкодити». Наше головне завдання – виявляти осередки інфекції, максимально локалізувати їх з метою недопущення подальшого розповсюдження, а потім застосувати ефективні заходи для знищення самої інфекції.

Зоя Григорівна наводить приклад Німеччини, де порівняно з сусідніми Італією та Іспанією рівень летальності від COVID-19 в рази менше, та й ефективність боротьби значно краще. Німцями запроваджене тотальне, всіх без винятку, тестування місцевого населення, для цього задіяні сили поліції, адміністративні системи. А що у нас? Можна лише із сумом розвести руками, якщо медичні заклади не забезпечені сучасними тестами, користуються старими «пробірковими» технологіями, хоча і за це слід дякувати особисто Зої Григорівні, яка подбала про те, щоб придбати ці комплекти для потреб лікарні.

В бесіді з нами пані Зирянова наводить приклад ще однієї країни – Японії, де щільність населення одна з найвищих у світі, а сама вона межує з Китаєм, звідки та зараза пішла по всьому світу. Японці подолали небезпеку практично санітарними методами разом з традиційною японською ментальністю: все тримати в чистоті, ні до чого не торкатися голими руками, не вітатися за руки, мати всі продукти в пакетах. Ці навички надзвичайно важливі, особливо в теперішніх умовах, коли вірус COVID-19 поширюється здебільшого контактним шляхом через уражених або через потенційних носіїв інфекції.

Так, нам є чому вчитися, у тому числі поважати медиків, цінувати їхню працю – і не лише гідною зарплатою, а передусім нашим поважним ставленням до людей цієї професії, яка вивела їх сьогодні на той самий «передок», де життя і смертельна небезпека ідуть пліч-о-пліч.

Поки ми розмовляли, за вікном головного лікаря стало чутно сирену «швидкої»: десь там на них чекає нова битва за чиєсь життя…

Олександр Слєпцовський, журналіст

* Допис для «Прочерку»