Шмиг: Низький уклін Вам, лікарю

Правду каже народна мудрість «Біда сама не ходить, а з дітками». Ось і у нас так – не встиг чоловік набратися сил після лікування в Черкаському кардіоцентрі,як друга біда. В одній з районних лікарень поставили діагноз і висновок: ампутація ноги. Для нас це був шок.

Мабуть Божими молитвами ми потрапили в Першу Черкаську міську лікарню у відділення обласного опікового центру. Майже 2 місяці перебував мій Григорович у цьому відділенні і дякуючи лікарю від Бога Осауленку Петру Миколайовичу і всьому медичному персоналу він став на ноги.

Низько вклоняюся Вам, шановний Петре Миколайовичу, за те, що Ви  щоденно, а бувало і цілими ночами  «чаклували» біля хворих, підтримували їх, як словом так і своїми знаннями справи.

Я часто цілими днями була у відділенні біля чоловіка. Мене найбільше вразило те, що у відділенні опікового центру працює колектив однодумців.

І в наш час, час розбурханого життя в цьому колективі панує взаєморозуміння, взаємодопомога, порядок і дисципліна.

У відділенні склалася добра традиція пам’ятати і шанувати тих, хто вніс свій внесок у розбудову опікового центру.

До речі, обласний опіковий центр на базі Першої Черкаської міської лікарні один в області.

А відкритий він у вересні 1976 року. Заснував відділення і на протязі 25 років очолював його Заслужений лікар України А.І. Чаур, лікарем ординатором працював П.Н. Чорноус. Вони одні з перших почали використовувати у лікарській практиці методи гемосорбції, плазмоферезу, спленосорбації при опіковій хворобі.

А.І. Чаур за 40 років роботи врятував сотні життів, виховав гідну заміну. Одному із своїх учнів Володимиру Івановичу Цапенку, який працює в опіковому відділенні понад 38 років у 2001 році передав завідування. Поряд з ним всі ці роки працює і старша медсестра Дана Михайлівна Гула. У відділенні працює 3 лікарі: Осауленко П.М., Красюк В.Я., Похилюк Р.Г. і про них хворі відгукуються з теплотою і добротою, як про знавців своєї справи.

І перша скрипка у створенні такого колективу однодумців належить лікарю з великої літери завідуючому – Володимиру Івановичу Цапенку.

У відділенні працює 18 медичних сестер. Більшість з них мають  великий досвід роботи.

За 40 років існування опікового відділення проведена величезна робота. На 40 ліжках щороку проліковується майже 700 хворих, 80% з яких поступають з термічними та холодовими травмами. У відділенні розташований операційний блок, дві перев’язочні, маніпуляційний кабінет, 12 палат для хворих. Палати оснащені спеціальними ліжками для лікування обпечених хворих.

Дякуючи спонсораму відділенні з’явилися нові сучасні діагностичні та лікувальні апарати.

Лікарі опікового центру постійно слідкують за новими досягненнями в даній галузі і самі займаються науковою роботою. На їхньому рахунку більше 30 наукових статей та раціоналізаторських пропозицій.

Активна науково-практична робота злагодженість всього колективу сприяють досягненням високих показників: серед вилікуваних обпечених хворих є такі, що мають опіки ІІ-ІІІ А ст. до 96% поверхні шкіри та опіки ІІІ-ІV Б ст. понад 30% поверхні тіла. Летальність серед обпечених є однією з найнижчих в Україні.

Але все не так гладко, як здається. Це обласний опіковий центр, а мізерне фінансування іде з міського бюджету. Виникає питання, а чому не з обласного, адже тут хворі з усієї області?

Авторитет лікарів, їх високий професійний рівень, новаторські досягнення в роботі допомагають мати надійних спонсорів. Але є такі питання, які слід вирішувати за рахунок бюджету. Це заміна електросистем (проводки, розеток) бо мені, як не спеціалісту видно, все тримається на «чесному слові». Потребують капітального ремонту коридори, ванні кімнати, санвузли. Такої думки не лише я, а й ті, хто перебував у відділенні опікового центру в ці зимові місяці.

На календарі уже весна, хоча за вікном зимно. Хочу побажати колективу опікового центру здоров’я і вдячних пацієнтів. А жінкам в переддень 8 березня тепла і жіночого щастя. Сонячних ранків і теплих вечорів. Я щиро вклоняюсь Вам, за Вашу працю, за щоденний подвиг в ім’я здоров’я хворих.

Даруйте тепло своєї душі тим, хто його потребує.

Любов Шмиг

с. Веселий Хутір

Чорнобаївського району

Черкаської області

*лист до редакції «Прочерку»