Сас: Племена мисливців дуже часто практикували підліткові «інтернати»

Лонг-лонг рід про шкільні курси "основи сім'ї". Вирішив копнути настільки глибоко, що не розраховую на велику кількість читачів. Але в рідних Черкасах спалахнула дискусія через прихильність місцевих очільників освіти до курсу Адріана Буковинського, тож не можу не виписатись.

Так от, тривале дитинство та розтягнутий підлітковий вік - виключна особливість біологічного роду Homo. Власне, це наше еволюційне надбання. При чому, саме підліткова поведінка та фізіологія найбільш помітно змінюються в процесі еволюції.

Вчені вважають, що у наших прямих предків виду Homo Erectus підлітки досягали дорослих розмірів в 10-12 років, при цьому залишаючись неврівноваженими дітьми з нестійкою психікою. Вони буквально несли загрозу як самим собі, так і своїй соціальній групі. Ця проблема могла стояти досить гостро. Еволюція повільно виправляла ситуацію, але і зараз, у часи Homo Sapiens, спрощено можна характеризувати підлітків як емоційно-інтелектуальних дітей з тілами дорослих людей.

Людство шукало і знаходило шляхи соціальної адаптації підлітків. Етнографія дає уявлення про методи такої соціалізації. Племена мисливців дуже часто практикували підліткові "інтернати", коли хлопчиків забирали з сімей під опіку досвічених самотніх мисливців-наставників. Про дівчат я такої інформації не зустрічав, хоча є свідчення навчання та наставництва дорослих жінок без відриву від сімей. Зрозумілий приклад - дівочі вечорниці "на Андрія" в хаті досвідченої удови))

Часто хлопці-підлітки навіть віддалялися від племені, існуючи певний період окремо. Це була школа мисливців та воїнів. Згодом, через складний, болісний та часто небезпечний обряд ініціації підлітки отримували дорослий статус і право на утворення сім'ї.

Зустрічав цікаве припущення, що у наших предків були чоловічі братерства, а їхні витоки беруть початок саме в підліткових виховних практиках. Наприклад, братерство вовка. Геродот згадував, що чоловіки-гіпербореї іноді перетворюються на вовків. Можливо, вони просто рядилися у вовчі шкури та маски.

Етнографи зафіксували в ізольованих поселеннях лісової зони слов'ян цікаві весільні обряди. Молоді товарищі нареченого називались "вовчатами", не хотіли відпускати побратима зі своєї спільноти в доросле життя, намагались зірвати церемонію шляхом викрадання важливих для обряду предметів та навіть самої нареченої. Знайомо? Для охорони церемонії від таких намагань призначався відповідальний і авторитетний дорослий чоловік, часто місцевий князь або боярин.

Словом, підлітки завжди вважались стихійною руйнівною силою, яка потребувала контролю, жорсткої обрядової регламентації, а подекуди навіть ізоляції.

Скажу більше, сучасна школа є прямим продовженням цих традицій. Саме там дітей збирають окремо від сімей, віддають у розпорядження спеціально навчених людей. Окрім прямо декларованої мети - навчання необхідним знанням, там ще є непрямі цілі - соціалізація та встановлення внутрішньої колективної ієрархії, а також контроль за тим, щоб діти та підлітки не нашкодили собі та соціуму. Тобто дітей намагаються зайняти чимось, щоб вони, натхнені своєю енергією та пасіонарністю, не зруйнували міста та села в яких ростуть, не повбивали одне одного.

Проте в моменти демографічних вибухів та соціальних потрясінь (тобто практично завжди), підліткова енергія виривається з-під контролю і набуває форм масових молодіжних кримінальних угрупувань, субкультур, подій типу "дитячого хрестового походу", руху хунвейбінів, тощо.

Тим часом збільшується тривалість життя, в тому числі тривалість соціально-активного життя. В розвинених суспільствах середній вік вступу в шлюб та народження першої дитини невпинно підвищується.

Отже, між підлітковим (шкільним) віком та віком шлюбу та дітонародження утворюється велика часова пауза, яка триває роками (часто, більше 10 років). Люди присвячуються цей час як кар'єрі та побудові матеріальної бази, так і просто гедонізму. Така реальність. І це не може подобатись клерикалам практично всіх віросповідань. Адже настанови авраамічних релігій формувались на зламі родо-племінного укладу, в добу пізньої бронзи та раннього заліза. Тоді питання збереження та примноження популяції було питанням критичним. Жінка відверто розглядалась, як інструмент такого примноження.

Але давайте зупинимось і задамо собі просте питання: чи доцільно навчати в школі "основам сім'ї", розуміючи, що сім'ю це покоління буде створювати через 10-15-20 років? Нам може це подобатись, або занепокоювати, але це вже є статистикою.

Якщо курс "основ сім'ї" на основі християнських етичних підходів має на меті розвернути цей тренд, або вповільнити його, я маю обґрунтований скепсис. До того ж, в Україні ніхто не скасовував статтю 35-ту Конституції, яка прямо розділяє школу і церкву, забороняючи схиляння до буль-яких релігійних вчень навіть під соусом "основ сім'ї". Ніякі органи місцевого самоврядування не в праві на свій розсуд змінювати програми та курси, порушуючи цю норму.

Але я розділяю також побоювання консервативно налаштованих громадян щодо агресивного сповідування альтернативного розуміння сім'ї та її цінності. На моє переконання, підлітків треба в першу чергу убезпечити від саморуйнування, завдання непоправної шкоди своєму фізичному та психічному здоров'ю, підготувати до непростого життя в суспільстві перенасиченому маніпуляціями та інформаційними диверсіями. Більше того, існуванню в умовах перманентної інформаційної війни.

Тобто всі навички, які мають на меті дотримання безпеки, є бажаними і корисними. Серед них критичне мислення і (куди реальність подіти) контрацепція, фізична підготовка та професійна орієнтація, профілактика залежностей. Строкатий набір навичок виживання і самозахисту.

А от будь-які офіційні ідеологічні настанови та доктрини ризикують викликати у підлітків та молоді зворотню реакцію відторгнення. Так було і так буде. Колеги історики підтвердять)

Юрій Сас, політичний консультант

*допис з "Фейсбуку"