Здавалося б що спільного між Черкасами і Саратовом? Виявляється в будь-якій проблемній ситуації думки чиновників-освітян рухаються лише в один бік. Після вбивства 9-річної школярки в жовтні минулого року голова саратовського комітету з освіти Лариса Ревуцька заявила, що для кожної дитини буде розроблений індивідуальний маршрут від будинку до школи і назад, який школяреві буде заборонено порушувати. «У разі якщо він відхилився від курсу, від батьків має йти пояснення, чому це сталося. Якщо школяр з тієї чи іншої причини змушений буде змінити маршрут (наприклад, він захоче зайти до бабусі або в магазин, або трохи пройтися з друзями), то батьки зобов'язані письмово повідомити школу про це», – озвучила чиновниця.
https://varlamov.ru/3635901.html
Мені й на думку не могло прийти, що вже за кілька місяців, після серії резонансних ДТП в Черкасах, і наш міський департамент освіти заспіває тої ж пісні.
Якщо коротко – вчителям доручено вивчити і проаналізувати маршрути пересування дітей з черкаських шкіл (28000 осіб, на хвилиночку) аби визначити потенційні місця загрози їх життю під час перетину доріг.
Тобто не з водіями-порушниками щось треба робити, не пішохідні переходи якось модернізувати (як от у Ванкувері – https://www.youtube.com/watch?v=u8zx1vDnNGE), а напрягти дітей, вчителів, батьків.
Типу невідомо, де біля кожної школи розміщені переходи?
Типу невідомо з звітів патрульної поліції місця концентрації ДТП?
Що далі – закупити на кожну дитину GPS-трекери і прописати час і маршрут пересування?
Ініціатива вирішити проблему похвальна, але це нагадує радянські методи лікування. Пацієнту щось треба колоти і годувати таблетками, щоб він відчував, що лікується.
А от чи є від цього користь, то вже питання десяте. (
Сергій Пасічник, керівник ГО «Академія стратегічних досліджень»
* Допис у фейсбуці.
реклама
Коментарі
Стрічка RSS коментарів цього запису