Упир: «Колись вважав, що головне – пропорції, а нині бачу, що кошти»

Атмосфера, присутня навколо реконструкції Європейської площі зараз має критичний відтінок. Я, як корінний черкащанин, добре пам’ятаю шістдесяті-сімдесяті роки і ті наміри по розбудові обласного центру, які тоді планувалися. Згідно з генпланом, розробленим і затвердженим у 84-му році, центральна частина міста повинна складатися з анфілади площ, які переходять одна в одну. При цьому територія, котра нині має назву Європейської площі, передбачена не для відпочинку, а для функціонування закладів громадського призначення – Будинку торгівлі, колишнього управління торгівлі тощо. На сьогодні функціонування цих закладів змінилося. Будинок торгівлі – це система абсолютно нового типу, управління торгівлі – конгломерат різних офісів, біля яких – величезне скупчення автомобілів. Рівень автомобілізації у десятки разів перевищує ті розрахунки, згідно з якими проектувалася площа. Тому головне завдання в результаті реконструкції – уникнути того хаосу, який є зараз. Ні для кого не секрет, що парковка тут була хаотична, зважаючи, що наші водії хочуть заїхати бампером на сходи і з машини прямо в під’їзд зайти… Усе це в поєднанні з  квітковими павільйонами, кіосками з шаурмою і дитячими візочками не можна назвати обличчям міста. Тому якщо вже вести мову про обличчя, то перш ніж його припудрити й причепурити, його треба вмити й протерти.

Тому робота ця була ініційована з двох боків – як керівництвом міста, зокрема, міським головою і управлінням архітектури, так і керівництвом Будинку торгівлі. Було розроблено проектні рішення з облаштуванням додаткових паркувальних місць. Перший варіант я не погодив, бо там абсолютно не було місця для зелених насаджень. Тож на мою пропозицію було зменшено кількість паркувальних місць і розширено зелену зону.  Безумовно, в цьому є ряд негативних моментів, один з яких – вирубка лип, які, до речі, розташовувалися  на мережі газопостачання. Мені, як черкасцю, їх також шкода, але ці дерева підлягали санітарній чистці. Крім того, відповідно до домовленостей між Будинком торгівлі й міською радою, всі дерева підлягають компенсації. Тут будуть нові зелені насадження, а також передбачена додаткова висадка дерев у зонах відпочинку…

До всього, на площі передбачені місця для очікування, декоративні світильники – такі, як з’явилися в дев’яностих роках біля «Макдональдса», коли ми всі побачили, яким може бути вуличне освітлення. Нині багато негативних зауважень і щодо «Фонтан-сіті», і щодо «Хрещатик-сіті», і щодо Палацу одружень… На жаль, зараз не все залежить від архітекторів. Багато що – якраз від замовників. Якщо раніше, коли я закінчив ВУЗ, вважав, що головне – це дотримання пропорцій, пластика, об’єм, то зараз я знаю, що головне – це кошти, інвестиції. Я дуже хочу, щоб ці часи, в які ми живемо, швидше пройшли і настав ренесанс. Ренесанс і культурних відносин, і архітектури. Ми повинні разом перемагати некультурних, неосвічених замовників. І допомагати їм усвідомити, що таке є архітектура.

Микола Упир, головний архітектор міста Черкаси

*з виступу на круглому столі «Центр Черкас – не майданчик для архітектурних експериментів!»