...колись знов писатиму іронічні тексти. Жонглюватиму саркастичними зворотами. Кепкуватиму над собою та іншими. Але не зараз.
Бо зараз з життя зникли півтони. Все просто, зрозуміло. Тут – наші. Там – орки. Вони знищують мою країну. У полоні – жаліються на своїх бездушних командирів та плачуть, телефонуючи мамі. А за штурвалом літака, у башті танка виконують накази. Вбивають мій народ за те, що він є.
За кожним з нас – веселі очі дітей, теплі долоні коханої, тихе благословіння батьків, міцне рукостискання друзів.
Ми відстоюємо наші Суми, де кілька років тому, у книгарні в центрі продавчиня, побачивши, що я не місцевий, жартома спитала: «І як вам Суми?». І, не давши мені шансу на відповідь, СУМно зітхнула: «Нічого собі так... Найголовніша пам'ятка – я...»
Ми боронимо нашу Ялту, з її дивною Яйлою, синьою цибулею, смаженими чебуреками й баранцями на гребні хвиль найсинішого Чорного моря.
Стоїмо стіною в Ірпені – затишному, привітному, де такі красиві дівчата й таке дзвінке й прозоре повітря. Особливо, коли цвіте бузок...
Ми б'ємося за відчайдушний Харків. Місто інтелігенції, студентів, письменників, робітників і поетів. Це місто, приїхавши в яке не закоханим ні в кого, ти вирушаєш додому з серцем, в якому – Харків...
Усі ми зараз подумки з мужнім Миколаєвом. Там, де Інгул впадає в Південний Буг. Там, де в тіні платанів у спекотливу погоду так добре випити по келиху холодного пива. Під задушевну дружню розмову. Під блакитним небом.
Кожен з нас зараз стоїть поруч із захисниками Києва – душею України. Давнім, теплим і таким рідним. У кожного з нас – свій Київ. А у нього, Києва – всі ми. Всі 42 мільйони. А ще – Володимир Великий та Ярослав Мудрий. Петро Могила і Григорій Сковорода. Тарас Шевченко й Леся Українка. Василь Стус і Микола Амосов. І ще, і ще, і ще...
Що далі? Орки будуть переможені. Категорії «вірю-не вірю» для мене – пусті звуки.
Я твердо знаю, що боягузлива армія не переможе цілий народ. Воювати з усім світом у той час, коли твій рубль котиться вниз, як камінь, що вислизнув з рук Сізіфа – нереально. Бо не буває успішних «спецоперацій», побудованих на брехні, маячні й підліткових комплексах маленької людини.
Україна переможе! Стоїмо твердо – заради України й заради мирного неба над планетою Земля...
Віктор Борисов, черкаський журналіст
* Допис у фейсбуці.
реклама
